Офіційний сайт Василівської районної ради

Пошук

Розділи

Календар

« Березень 2024 »
Пн   4 11 18 25
Вт   5 12 19 26
Ср   6 13 20 27
Чт   7 14 21 28
Пт 1 8 15 22 29
Сб 2 9 16 23 30
Нд 3 10 17 24 31

Електронні сервіси

Оголошення

Податкова інформує!

Платникам податку на прибуток

Підприємство-платник ФСП виплатило дивіденди засновнику-нерезиденду, який є юридичною особою. Чи необхідно сплачувати податок на доходи нерезидента?

Відповідно до пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у п. 160.3 - 160.7 статті 160 ПКУ, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.160.1 статті 160 ПКУ, за ставкою в розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності

Отже, резиденти – платники фіксованого сільськогосподарського податку, які здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України (в тому числі дивіденди) зобов’язані утримувати податок з таких доходів, за ставкою 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Комунальне підприємство у зв’язку з скрутним фінансовим станом звернулося до міської ради з метою отримання пільги з податку на прибуток Чи мають право міські ради встановлювати такі додаткові пільги ?

Відповідно до підпункту 9.1.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (пункт 12.3 статті 12 ПКУ).

Згідно з пунктом 12.4 статті 12 ПКУ до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать:

-встановлення ставок єдиного податку в межах ставок, визначених законодавчими актами;

- визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 ПКУ;

- до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Таким чином, встановлення пільг щодо податку на прибуток підприємств не належить до повноважень міських рад.

Підприємство уклало зовнішньоекономічний контракт згідно якого здійснюється повна оплата вартості основного засобу до його отримання. Яким чином визначити первісну вартість такого основного засобу?

Як визначено пунктом 153.1.2 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) з метою визначення витрат у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), здійснених в іноземній валюті необхідно враховувати чи здійснювало підприємство перерахування коштів до їх придбання.

Так, у разі придбання у нерезидента товару (основного засобу) на умовах повної передоплати сума витрат (балансова вартість основного засобу) визначається за офіційним курсом НБУ на дату перерахування авансу (авансів), незалежно від факту подальшого ввезення імпортного товару (основних засобів) та його введення в експлуатацію.

Отже здійснивши повну передоплату вартості імпортного основного засобу, підприємство визначає первісну вартість такого об’єкта виходячи з офіційного курсу НБУ на дату перерахування грошових коштів. Факт подальшого ввезення осиного фонду на визначення первісної вартості не впливає.

Чи необхідно розраховувати курсові різниці, якщо підприємство повністю перерахувало нерезиденту вартість імпортованого основного засобу до його фактичного отримання і оприбуткування?

Відповідно до підпункту 153.1.3 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 6 П(С)БУ 21 "Вплив змін валютних курсів" затвердженого наказом МФУ від 10.08.2000 № 193 (зі змінами та доповненнями), у разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

Як визначено пунктами 7 та 8 П(С) БО 21, курсові різниці визначають лише за монетарними статтями балансу в інвалюті. Відповідно, немонетарні статті не перераховують, тобто за ними курсові різниці не виникають

Отже, якщо підприємство здійснює авансові платежі в рахунок поставки імпортованого основного засобу, то заборгованість, що утворилась визначається як немонетарна стаття балансу, що не передбачає визначення курсових різниць ні на дату балансу, ні на дату здійснення господарської операції.

Підприємство внесло до статутного фонду іншого товариства товари. Чи можливо включити вартість такої інвестиції до складу витрат?

Відповідно до підпункту 14.1.81 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) прямі інвестиції – це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПКУ).

Згідно з підпунктом 14.1.36 статті 14 ПКУ господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, товарно-матеріальні цінності, внесені платником податку до статутного фонду іншого підприємства, вважаються такими, що використані ним не в господарській діяльності, тобто вартість таких товарно-матеріальних цінностей не враховується як у складі доходу, так і у складі витрат.

Яким чином оподатковується податком на прибуток діяльність туристичного оператора?

Відповідно до статті 5 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР (зі змінами та доповненнями) туристичні агенти – це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Згідно зі статтею 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (стаття 301 ГКУ).

Як визначено підпунктами 153.4.1 та 153.4.2 статті 153 Податкового кодексу України (далі-ПКУ): - не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню залучені платником податку кошти або майно на підставі договору концесії, комісії, доручення, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно; - не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв’язку з: наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі.

Тобто, якщо підприємство виступає як турагент (посередник) і вчиняє дії за рахунок і в інтересах замовника, то кошти, що надійшли від продажу туристичного продукту, не є власністю такого платника і не включаються до складу доходів. Аналогічно не включаються до складу витрат турагента суми, сплачені (нараховані)на користь туроператора.

Підпунктом 135.4.1 статті 135 ПКУ передбачено, що винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) включаються в дохід від операційної діяльності.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (пункт 137.1 статті 137 ПКУ).

Отже, сума агентської винагороди враховується у складі доходу турагента за датою фактичного надання посередницької послуги.

Підприємство у поточному році створило відокремлений підрозділ. Як сплачувати податок на прибуток такому підрозділу?

Відповідно до пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

У разі якщо станом на 1 січня звітного року платник податку не мав відокремлених підрозділів, але створив відокремлений підрозділ (підрозділи) в будь-який час протягом такого звітного року, такий платник податку має право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку в такому звітному році. Платник податку повідомляє податкові органи про прийняття такого рішення протягом 20 днів з моменту його прийняття. У разі прийняття платником податку такого рішення обраний ним порядок сплати податку застосовується до зміни платником податку такого рішення та не потребує щорічного підтвердження.

Підприємство згідно положень договору отримала від покупця суму неустойки. Коли необхідно визначати дохід за отриманими коштами?

Як визначено підпунктом 135.5.3 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) інші доходи включають, зокрема, суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду.

Пунктом 137.13 ст.137 ПКУ визначено, що суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.

Таким чином,суми неустойки, отримані за рішенням сторін договору враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі інших доходів за датою їх фактичного надходження.

 

четвер, 29 Серпня 2013 08:22 | Переглядів: 798

закрыть

Розмір шрифту: [великий] [маленький]

Схема кольорів: [біла] [синя] [зелена] [чорна]

Зображення: [чорно білі] [кольорові]

[+ Застосувати]   [- Скинути налаштування]