Підгірненська сільська рада

Василівського району Запорізької області

 

Сільський голова – Соколовський Анатолій Миколайович

Підгірненська сільська об’єднана територіальна громада утворена в 2017 році.

Сільська об’єднана територіальна громада розташована за адресою: 71652,

вул. Чкалова, 101, с. Підгірне, Василівський район, Запорізької області.

До сільської об’єднаної територіальної громади ради входить 9 населених пунктів, а саме: Підгірне, Гладке, Зелений Гай , Широке, Переможне, Долинка ,Грозове, Тернувате, Коновалова.

Кількість населення на 01.01.2018 року – 2622 чоловіка, кількість дворів – 957.

Село Підгірне – село, центр сільської об’єднаної територіальної громади. Розташоване за 7 км. від районного центру та від залізничної станції Таврійськ на лінії Запоріжжя – Мелітополь, межує з Василівською міською радою.

Площа населеного пункту складає 425,9 га.

Населення станом на 01.01.2018 року складає 891 чоловік, а кількість дворів – 311.

День села святкується 26 жовтня.

На території ради розташовані:

Торгівельний дім «Сільгосппродукт», ВАТ «Василівський комбікормовий завод», ВАТ «ВЗТО», Василевська нафтобаза ООО ТД «ЗНП», Державне підприємство «Василевська ветеринарна лікарня», два товариства: «Алькаїр» та «Запорізька насіннєва станція», 13 фермерських господарств, церква «Казанської Божої Матері». На території ради функціонують: Підгірненська ЗОШ 1-Ш ст.; сільський будинок культури; два ФАПи, Підгірненська бібліотека – філія.

Після ліквідації Запорізької Січи її землі які знаходилися на лівобережжі Дніпра, увійшли до складу Азовської губернії, яка в 1776 році складала із двох провінцій. В 1783 році вказана територія була включена в склад Єкатеринославського намісництва. Зі спрощенням намісництва (1796 р.) ці землі стали частиною Новоросійської губернії, розділеної в 1802 році на три – Єкатеринославську, Миколаївську та Таврійську. Значні зміни відбулися і в соціальному складі населення. Значна частина козаків і посполитих була переведена у розряд державних селян.

Оскільки у трьох південних губерніях знаходилося багато вільних, неосвоєних земель, власті не заперечували самовільному заселенню місцевості із центральних губерній Росії і України.

Село Підгірне – село під горою на березі р. Карачекрак, колишньої притоки р. Конки, що нині впадає в Каховське водоймище.

В ХІV–ХVІ століттях поблизу теперішнього Підгірного було велике татарське поселення, яке називалося за іменем річки Карачекрак.

Заселялося Підгірне водночас з тих же місць, що й інші кріпосні села Попова (1804 р). На Підгірне перейменовано в 1957 році.

В селі радянська влада була установлена в січні 1918 року. На фронтах Великої Вітчизняної загинуло 161 односельців, які були не однократно нагороджені орденами і медалями СРСР. Уродженцю с. Підгірне, командиру танкового розвідувального взводу М.Д. Кравцю (1923–1975) за зразкове виконання бойових завдань командування при форсуванні ріки Дніпро і прояві при цьому відвагу та героїзму присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Зараз на території Підгірненської об’єднаної територіальної громади ради знаходиться 10 братських могил. 3 одиноких солдатських могил. В листопаді 2011 року громадською організацією «Запорізький історико – патріотичний пошуковий центр «Бастіон» на підставі Комплексної програми щодо пошуку і перепохованню жертв війни і політичних репресій, Постановою Верховної Ради № 1867 від 20.12.2000 р. відбулося перепоховання у братську могилу 60 солдат Радянської армії, стихійно похованих на місці проведення боїв восени 1943 року в районі села Гладке, в лісосмузі.

В жовтні 2015 року громадською організацією «Запорізький історико – патріотичний пошуковий центр «Бастіон» та «Штурм» було перепоховано у братську могилу в с. Підгірне 71 воїн, що загинули у другу світову війну, виборюючи свободу й незалежність України. Серед них вдалося встановити таких воїнів. Це майор В.Д. Гайда – командир 949 стрілецького полку 3 гвардійської Армії 32 стрілецького корпусу; рядовий Сергієв Іван Іванович, 1908 року народження, призваний Фрунзенським воєнкоматом м. Ташкент; Арсеній Михайлович Кошлев, уроженец м. Іваново (Російська Федерація

Село Гладке – село, підпорядковане ОТГ . Село розташоване за 12 км. від районного центру та залізничної станції Таврійськ.

Площа населеного пункту складає 44,0 га

Населення станом на 01.01.2018 року складає 98 чоловік, а кількість дворів – 37.

День села святкується 26 жовтня.

Село Зелений Гай – село, підпорядковане ОТГ. Село розташоване за 7 км від районного центру та залізничної станції Таврійск.

Площа населеного пункту складає – 71,7 га.

Населення станом на 01.01.2018 року складає 235 чоловік, а кількість дворів – 91.

День села святкується 26 жовтня.

Село Широке – село , підпорядковане ОТГ. Розташоване за 10 км від районного центру м. Василівка і за 14 км. від залізничної станції Таврійськ. За три кілометри від села проходить автомагістраль Харків - Сімферопіль. Площа населеного пункту складає 239 га

Населення станом на 01.01.2018 року складає - 683 чоловіки, а кількість дворів -259.

День села святкується – 22 жовтня

На території села знаходиться автоматизована телефонна станція на 100 телефонних номерів, 14 підприємств сільськогосподарського виробництва, одна торгівельна точка, Храм Серафима Саровського.

Сьогодні в селі Широке є загальноосвітня школа І-ІІ ст. (13 вчителів, 64 учнів), сільська бібліотека філіал КЗ «Василівська ЦБС», краєзнавча експозиція та народна бібліотека «Еристівка», яка відкрита земляком В.К. Козирєвим в 2003 році , фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок Культури.

В 2008 році завершена повністю газифікація населеного пункту.

Село повністю забезпечено питною водою.

Школа с. Широке заснована в 1898 році.

Історія: у 1786 році виникло невелике поселення на місці села. Спочатку хутір не мав назви. Перша назва поселення – Вовкодавівка, так було нанесено на карти Мелітопольського уїзду. Імператриця Катерина ІІ подарувала ці землі князю Г. Потьомкіну, а той найближчому до себе Попову. Щоб поріднитися із знатними князівськими родами, Попов оженив одного із своїх синів на грузинській княжні О.Р. Еристовій, відписав йому Вовкодавівку і перейменувавши її в «Еристівка» на честь своєї невістки.

Село отримало назву Еристівка. Згодом село було заселено переселенцями з Полтавської, Курської губернії з Німеччини. Близько 150 років село носило це ім’я і тільки в 1945 році указом Президії Верховної Ради УРСР від 21 травня 1945 року було перейменовано в село Широке/

Під час колективізації у 30 – х роках ХХ століття були утворені перші колгоспи „Куйбишев” і „Фрунзе”. Згодом їх об’єднали в один - „Фрунзе”.

У роки Великої Вітчизняної війни село було зруйновано повністю. Окупанти розстріляли 38 мирних жителів села, 196 вивезли на каторжні роботи в Німеччину, 116 односельців загинуло на фронтах війни, 62 було нагороджені орденами та медалями, 230 героїв 4-ої Гвардійської дивізії віддали життя під час визволення села. На вшанування пам’яті загиблих односельців та воїнів-визволителів у с. Широкому споруджено братську могилу радянським воїнам та пам’ятник загиблим воїнам-односельцям. Земля Широківська і досі продовжує видавати метал війни.

23 жовтня 1983 року в день 40-річчя визволення села під час польових робіт було знайдено останки лейтенанта Олександра Рубцева. В цей день його було перезахоронено на території братської могили в с. Широке. 22 жовтня

2008 року було проведено перепоховання останків радянських воїнів в кількості 21 особи на території братської могили с. Широке.

В післявоєнні часи розквіт села пов’язують із заснуванням колгоспу „Світанок”. Колгосп „Світанок” мав 7,1 тис. га землі, з них орної 5,2 тис.га, 112 га садів та городів. Господарство спеціалізувалося на виробництві зернових , м’яса, молока, садівництві. В розпорядженні колгоспу були допоміжні підприємства – млин, олійниця, лісопильня.

Не забували в колгоспі і про побутово-соціальну сферу. Діяла восьмирічна школа, бібліотека, один з найкращих в області Будинок Культури, швейна майстерня. За період з 1960 – 1967 р.р. було споруджено 100 житлових будинків. У 1986 році збудовано нову двоповерхову школу .

Село Переможне – село підпорядковане ОТГ. Село розташоване за 20 км від районного центру м. Василівка та залізничної станції Таврійськ., в селі розташований фельдшерський пункт, кіоск.

Площа населеного пункту складає 84,1 га.

Населення станом на 01.01.2018 складає 164 чоловік, а кількість дворів 56.

День села святкується 16 жовтня.

Село повністю забезпечене питною водою.

Село Тернувате – село, підпорядковане ОТГ. Село розташоване за 27 км від районного центру м. Василівка та залізничної станції Таврійськ.

Площа населеного пункту 45,4 га

Населення станом на 01.01.2018 складає 24 чоловік, а кількість дворів 10.

День села святкується 16 жовтня

Село Долинка – село підпорядковане ОТГ. Село розташоване за 17 км від с. Широке , за 25 км від районного центру м. Василівка, за 17 км проходить автомагістраль Харків - Сімферополь. Площа населеного пункту 192,6 км

Населення станом на 01.01.2018 складає 373 чоловік, а кількість дворів 128.

День села святкується 16 жовтня.

На території села знаходиться автоматизована телефонна станція на 100 телефонних номерів

В теперішній час в с. Долинка здійснюють господарську діяльність 8 підприємств сільськогосподарського виробництва.

В селі працює дві торгівельні точки , фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-ІІ ступеня (15 вчителів, 53 учнів), сільська бібліотека філіал КЗ «Василівська ЦБС» .

Історія: село засновано в середині ХУІІІ століття. Першими поселенцями були вихідці з Німеччини. За запрошенням Катерини ІІ з метою заселення вільних земель 400 тис. працелюбних селян залишили Німеччину і оселилися на диких землях. Так з’явилися німецькі поселення Юренталь, Янефельд, Розенгоф, Прусаки. Німецькі хутори межували з територією с. Грозово, що були околицею володіння графа Попова.

Після громадянської війни на цих землях стали організовуватися ТОЗ (товариства по обробці землі), індивідуальні господарства.

В 1929 році утворювалися колгоспи : ім „Калініна” (с. Грозово), „Україна” (німецький хутір Янефельд),”Дніпрельстан” (Юринталь, Коновалово)

В 1951 році господарства об’єднались в колгосп ім. Калініна. 1941 – 1945 р.р. територія була окупована німецькими загарбниками, майже 400 жителів села пішли на фронти Великої вітчизняної війни, багато молоді вивезено на примусові роботи в Німеччину. В 1943 році при звільненні території, протягом півтора місяці йшли жорстокі бої в с. Грозово. Після війни в селах Червоноармійське та Грозово зведені пам’ятникм воїнам визволителям та пам’ятний знак воїнам-односельцям

1943-1944 р.р. з території села були виселені німецькі сім’ї Вінклерів, Фольців і т.д.

Хутори були об”єднані і село стало називатися Червоноармійським.

З 1944 р. по 1945 р. на території с. Червоноармійське існувала сільська рада.

У 2016 році село перейменовано з Червоноармійського в Долинку.

Село Грозове - село , підпорядковане ОТГ. Село розташоване за 19 км від районного центру та залізничної станції Таврійськ. В селі розташована одна торгівельна точка.

Площа населеного пункту 65,6 г.

Населення станом на 01.01.2018 складає 130 чоловік, а кількість дворів 52.

Село забезпечено питною водою.

В 2012 році завершена газифікація населеного пункту.

День села святкується 16 жовтня

Село Коновалова – село підпорядковане ОТГ.

Село розташоване за 28 км від районного центру та залізничної станції Таврійськ.

Площа населеного пункту 29,2 км

Населення станом на 01.01.2018 складає 30 чоловік, а кількість дворів 13.

День села святкується 16 жовтня

Склад працівників сільської ради:

Соколовський Анатолій Миколайович – сільський голова,

Живиця Юрій Вікторович - заступник сільського голови,

Мірошниченко Тетяна Анатоліївна – секретар сільської ради.

Контактна інформація:

Телефон 55-2-51, тел./факс 55-3-50, E-mail: pidgsilrada@gmail.com

Персональний склад виконавчого комітету у складі:

Соколовський Анатолій Миколайович – сільський голова

Живиця Юрій Вікторович - заступник сільського голови

Мірошниченко Тетяна Анатоліївна - секретар виконкому

Бабаченко Андріян Олексійович - начальник КП «Родник»

Бабаченко Катерина Павлівна – директор КЗ «Підгірненський СБК» ВРЗО

Бородай Андрій Григорович – головний бухгалтер СФГ «Прогрес»

Ворох Ольга Василівна – пенсіонер

Гуров Георгій Олексійович – водій СВК «Еристівка»

Зарянов Віталій Анатолійович – фізична особа підприємець

Козуб Микола Васильович – інженер ТОВ «Алькаїр»

Самойленко Людмила Олексіївна - спеціаліст ІІ категорії Підгірненської сільської ради

Стародубов Олександр Іванович – тимчасово не працює

Тертиця Анатолій Юрійович - виконавчий директор ПМВКП «АССОЛЬ»

Список депутатів сільської ради: – Гречка Світлана Анатоліївна, Шкорубський Анатолій Ігорович, Рибалко Станіслав Андрійович, Тіпцов Андрій Леонідович, Стеблюк Олександр Іванович, Нонка Ігор Миколайович, Мірошниченко Тетяна Анатоліївна, Могилевцев Олександр Юрійович, Орловська Валентина Вікторівна, Андрусевич Євген Анатолійович, Бойченко Віктор Вікторович, Дзюба Юрій Васильович, Остапенко Людмила Григорівна.