Головна / Історія краю / Якуба Антон Гурійович


Якуба Антон Гурійович

(1907 – 1985)

 

Народився 10.12.1907 року у с. Мала Білозерка Василівського району Запорізької області. Українець.

В діючий армії з вересня 1943 р. Воював в складі 610 стрілецького полку 203 стрілецької дивізії Південно-Західного, а згодом 3-го та 2-го Українського фронтів.

У складі 12-й і 6-й армій Південно-Західного (з жовтня 1943 року - 3-го Українського) фронту брав участь у боях на Дніпрі, звільненні півдня України. З липня 1944 року - на 2-м Українському фронті. Форсував Дністер, потім воював на території Румунії та Угорщини.

В ході наступу на Будапешт, війська 53-й армії, до складу якої входила 203-я стрілецька дивізія, до кінця жовтня 1944 року вийшли до річки Тиса.

У ніч на 7 листопада 1944 року червоноармієць Якуба у складі штурмової роти переправився через ріку в районі населеного пункту Шаруд (Угорщина). Він першим увірвався в траншею ворога, закидав гітлерівців гранатами і захопив кулемет. Розгорнувши його в бік супротивника, Якуба знищив до 30 угорських і німецьких солдат. Коли в бою вибув з ладу командир роти, Якуба прийняв командування на себе і протягом чотирьох годин утримував зайнятий рубіж. Ведучи бій в оточенні, рота відбила декілька контратак супротивника, знищивши при цьому близько 30 ворожих солдат і двох офіцерів, гранатами вивела з ладу два бронетранспортери. Плацдарм був утриманий до підходу основних сил полку.

Був двічі поранений.

За зразкове виконання бойового завдання командування з форсування р. Тіси на терито¬рії Угорщини і утриманню плацдарму проявлені при цьому мужність і відвагу йому було присво¬єне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

У липні 1945 року 53-я армія, в якій воював А.Г. Якуба була перекинута в Монголію і у складі військ Забайкальського фронту брала участь в розгромі японських військ в ході Хингано-Мугденської операції.

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-й ступеня, медалями.

Після демобілізації в 1946 р. він повернувся в рідне село, де тривалий час працював на відродженні сільськогосподарського виробництва.

 

Помер в 1985 р. Похований на сільському кладовищі.