Новини
ГІДНИЙ ШАНИ І ПОВАГИ
28 грудня 2011 року виповнилося 90 років Григоренко Петру Петровичу, інваліду Великої Вітчизняної війни. У клубі «Ветеран» Василівської міської організації ветеранів сердечно і тепло вітали Петра Петровича. Прийшли привітати ювіляра голова міської організації ветеранів Л.А. Слободян, заступник голови районної ради А.С. Кравець, голова міської ради, його заступник та секретар міської ради С.В. Лобинцев, В.О.Казачков, А.Б. Матюх, директор КУ "Територіальний центр соціального обслуговування" В.К. Живиця, голови районних рад ветеранів й інвалідів ВВВ М.В. Мягкий і А.Й. Воскобойник, чимало земляків.
Найперше зичили міцного здоров’я, довголіття, дякували за мужність, героїзм у роки війни, за його невтомну працю у післявоєнний час, велику громадську роботу. На честь ювіляра співав пісні колишній колега Л.І. Балабанов, душевні пісні дарували аматори сцени.
Йому низько вклонялися і щиросердно дякували. А він у ці хвилини подумки пройшов усе своє життя — складне, сповнене маленьких перемог і втрат, радощів і болю. Та все ж щасливе. Щасливе в тому, що поряд завжди були кохані і дорогі серцю люди, вірні друзі, бойові побратими. Щасливий тим, що його життєвий календар дав старт новому десятиліттю, що його шанують.
Народився і зростав Петро у бідній селянській родині в Кам'янському. Коли хлопцю минуло п’ять років батьки переїхали у Лугове. Закінчивши школу, залюбки вивчився на шофера і направили його на роботу в Одеську область. Але попрацювати вдалося недовго — настало літо сорок першого.
Як і його однолітки призивався на фронт, та військова доля розпорядилася інакше: спочатку запасний танковий полк, а потім - переформування у Пензі. З танкіста став артилеристом протитанкового дивізіону.
Славний бойовий шлях пройшов Петро Петрович. Бої під Сталінградом. Саме за мужність тут отримав першу бойову нагороду — орден Червоної Зірки. Бої на Курській дузі — ще один суворий і жорстокий екзамен на солдатську витримку, відданість Вітчизні, жагу до перемоги. А на солдатській шинелі вже медаль "За відвагу". Після звільнення Литви прикріпив солдат до гімнастерки орден Вітчизняної війни ІІ ступеня. За кілька місяців до перемоги Петра Петровича відправили на навчання до військового училища. Після демобілізації протягом 10 років служив у міліції, в карному розшуку.
З 1957 р. Петро Григоренко працював у Василівській МТС — спочатку трактористом, потім керував тракторно-механізованою бригадою.
Життя проходило пліч-о-пліч з коханою дружиною Катериною Павлівною. Разом виховали двох доньок — Людмилу та Світлану. Нині радують і зігрівають теплом дідуся його славні онуки.
Інформація – редакція газети «НТ»
Анна ДОНЧЕНКО
середа, 11 Січня 2012 11:30 | Переглядів: 946