Новини
22 вересня на державному рівні Україна відзначає День партизанської слави. Свято встановлено на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Другої світової війни 1941-1945 років, увічнення їх пам'яті, згідно з Указом Президента України "Про День партизанської слави" від 30 жовтня 2001 року.
Патріотичний рух розгорнувся на території України, окупованої фашистською Німеччиною, з самого початку Великої Вітчизняної війни. У перший рік війни дії партизанів і підпільників мали неорганізований характер, бракувало підготовлених командних кадрів і фахівців. Але коли у травні 1942 року були створені Центральний штаб партизанського руху та його Український штаб, ситуація змінилася: масова робота серед населення, яку проводили підпільні партійні організації, співпраця з вже існуючими партизанськими загонами робили патріотичний рух в тилу ворога могутнім і героїчним.
День партизанської слави України покликаний висловити всенародну повагу до всіх захисників Батьківщини, які в роки Великої Вітчизняної війни боролися за свободу і мир в глибокому тилу. Партизани нерідко працювали в оточенні ворожих військ, при цьому не шкодуючи власного життя і не знаючи страху.
У період війни налічувалося близько 6200 партизанських угруповань та загонів. В них служили майже мільйон солдат. Ці невидимі війська, як і інші підрозділи Червоної Армії, понесли великі людські втрати під час боротьби з гітлерівським військом. Але внесок партизанських формувань в загальну перемогу людства над фашизмом просто неоціненний. І День партизанської слави України — лише мала частина того, що може зробити сучасне покоління для людей, які колись належали до партизанських загонів.
Після жовтня 1941 року, коли фашисти окупували Василівський район, патріоти села Златопіль організували у плавнях партизанські загони, завдавали відчутних ударів по ворогу, здійснювали диверсії на залізниці. Активно діяли загони Олександра Дяченка, Івана Гостищева, Олексія Яценка, диверсійна група Івана Панкова та підпільна молодіжна група в селі Приморське. З фашистськими окупантами боролись цілими сім'ями. Герасим Гаврилович та Ганна Олексіївна Гречки були господарями явочної квартири у Златополі, а у плавнях партизанили їхні сини. І батьки, і їхні чотири сини нагороджені медалями «За бойові заслуги».
У тилу боролись за визволення рідної землі Василина Гаврилівна Охріменко, Іван Мусійович Семеренко, Петро Антонович Фокін.
Більше 100 підпільників і партизанів були закатовані. За період окупації знищено понад 400 мешканців району, 2780 василівців вивезені на каторжні роботи до Німеччини.
Не можна не згадати жінку, ім'ям якої названа вулиця с. Златопіль — Ольгу Кирилівну Швачку. Ніхто вже не порахує, скільки кілометрів плавнями та степами довелось пройти Ользі, виконуючи доручення командира партизанського загону. Пришиб, Запоріжжя, Михайлівка, Василівка — і на кожному кілометрі на неї чатувала смерть. Обережна була, та не вбереглась. Її схопили фашисти. Три тижні протримали заарештовану в Балках. Весь час били, катували. А вона мовчала. Ціною зради могла врятувати собі життя, але свідомо пішла на муки і смерть.
Пройдуть роки, та святий обов’язок кожного покоління — пам’ятати тих, хто звільнив світ від фашистів, хто ціною свого життя дарував нам свободу і мир...
вівторок, 21 Вересня 2021 09:09 | Переглядів: 142