Новини
Не за красиве "спасибі", а щиро
У другу неділю грудня в Україні відзначають ДЕНЬ БЛАГОДІЙНИЦТВА. Це саме той день, який повинен нагадувати кожному — поруч з нами є ті, хто потребує турботи і підтримки. Наша увага та допомога необхідні дітям, позбавленим батьківського тепла, людям з особливими потребами, самотнім старим і навіть просто тим, хто з різних причин опинився в скрутному становищі. Із запитанням, яке місце в його житті займає благодійність, ми звернулися до постійного спонсора чисельних міських свят, дитячих та ветеранських заходів, директора Василівського заводу "МК" Ореста Михайловича ШЕРЕМЕТА:
— Нині я вже у тому віці, коли з двох цінностей — матеріальної та духовної — обираєш другу. У 20 років на життя часто дивишся через призму якихось матеріальних потреб, а ось у свої, скажемо за п'ятдесят, життя оцінюєш вже зовсім з іншого боку. Я не маю особливої гордості за те, що можу дозволити собі дороге авто чи купити коштовну річ, що під моїм началом працює декілька сотень людей. Я ставлюся до своєї роботи, як до власного обов'язку і з повною відповідальністю роблю все, аби робітники, які працюють на моєму підприємстві, мали гідні умови праці, отримували вчасно заробітну плату, можливість відпочивати.
До мене дійсно іноді звертаються по допомогу і ті, хто працює на фабриці, і ветеранські організації, і міська рада. Я завжди намагаюся поставити себе на місце цих людей і по можливості, допомагаю. Та хотів би зробити акцент і на тому, що нині у суспільстві існує не лише матеріальна нужденність. Часто людям потрібне ще й добре слово, підтримка сильної особистості.
Не треба забувати про те, що Бог, Всесвіт, Людина, Природа — то все єдине. І ми всі повинні бути добрішими один до одного, з розумінням ставитися до чужої біди і знати, що добро завжди повертається сторицею.
Із запитанням про ставлення до благодійництва ми звернулися до генерального директора ЗАТ "ЗЗРК" Олександра Івановича ФУРМАНА, який часто допомагає не лише окремим людям, а й неодноразово підтримував П’ятихатську ЗОШ, Дніпрорудненські школи, сприяв проведенню спортивних свят серед молоді:
— Надавати благодійну допомогу, підтримувати когось у складній життєвій ситуації — це, скоріше, поклик душі, який іде від серця. І хоча я не надто віруюча людина, все ж, основні заповіді, що прописані у Біблії, спонукають до таких вчинків. Я сам з повагою ставлюся до тих людей, хто не лише зміг чогось досягти у своєму житті, а ще й не цурається подати руку допомоги іншим.
— Чи доводилося відмовляти?
— Розумієте, з проханням допомогти грішми звертаються різні люди. Кожен з них розповідає свою історію, і вже у ході бесіди приходить розуміння того, наскільки для людини важлива саме твоя допомога. Іноді розумієш, що у якомусь даному випадку це більш надумане і необґрунтоване прохання. Але частіше допомагаю, особливо школам, дітям рідного міста Дніпрорудного, інвалідам, і дуже вірю, що ця підтримка допоможе вирішити проблеми.
Чужої біди не буває. Давайте ніколи не забувати про це і робити все, що в наших силах, щоб допомогти тим, кому зараз важко. І головне — робити це не раз чи кілька разів на рік, не з якогось приводу, а постійно і системно творити добро. Адже тільки так ми маємо право називатися людьми.
Світлана ЛОБАЧ
неділя, 09 Грудня 2012 08:02 | Переглядів: 657