Новини
Велика радість допомагати дітям!
Сильних і мужніх жінок, з добрим серцем та гострим розумом, з великим бажанням допомагати і нести людям мир у нашій країні ніколи не бракувало. «Слабкій» половині нашого суспільства присвячено чимало поем, віршів, пісень про їх героїзм, але здається найвлучніше описав руських жінок М.О. Некрасов у своїй поемі «Мороз красный нос»: «В беде не сробеет - спасет: коня на скаку остановит, в горящую избу войдет!». Саме такі відважні, сильні духом та милосердні жінки працюють у районному відділі міліції.
Серед них і оперуповноважена відділення кримінальної міліції у справах дітей, капітан міліції Людмила Григоренко.
Навряд чи батьки Люди могли собі уявити, що їхня дочка буде працювати у міліції, адже правоохоронців у родині не було. Мама й тато певний час заробляли гроші на життя у Росії у Середній Азії, там у них народилася чарівна донечка. Коли дівчинці було 5 років батьки повернулися на Україну до рідної Василівки.
Тут Люда пішла у перший клас другої школи (нині це гімназія «Сузір’я»), тут зростала і в решті провела майже все своє життя. Батьки підтримували Людмилу у всіх її починаннях та були, є і будуть її головною опорою у всьому. Вони вчили доньку щирості, доброти, впевненості та працелюбності, бо самі віддавалися роботі на 100 %. Людмила Яківна завжди з ніжністю згадує, що її тато має довгий трудовий шлях - більше 40 років пропрацював водієм в МК – 12.
Закінчивши школу, дівчині хотілося бути корисною для країни, рівнятися на батьків, тож продовжила навчання у Василівському технікумі, де опанувала професію зоотехніка. Навчаючись, Людмила зустріла свою долю, вийшла заміж та народила первістка. Після декрету знову почала навчатися, але вже на курсах машинопису.
- Коли був останній екзамен, до мене підійшла моя вчителька і запропонувала влаштуватися секретарем-машиністом до районного відділу міліції, мовляв, що набирають дівчат зі знанням машинопису, - згадує наша героїня. - Я одразу погодилася, пройшла відбір і мій трудовий шлях розпочався. Місяць довелось проходити стажування, працювала без заробітної плати, бо дуже хотіла тут залишитися. 16,5 років присвятила відділу кадрів. Працювала спочатку молодшим інспектором сектору кадрового забезпечення, а потім і старшим, після того, як отримала ще одну освіту – заочно закінчила Запорізький юридичний інститут.
Робота у відділі кадрів, на одному місці, і зовсім не схожа на ту, яку дійсно виконує міліція, вже не радувала Людмилу Григоренко, тому вона не роздумуючи різко змінила «кадри» на сектор дізнання.
- Спочатку мене всі відмовляли, казали що це складна робота, не жіноча, що я не впораюся, - говорить Людмила Яківна. - Та попри застереження і вмовляння у мене все вийшло, і навіть колеги здивувалися й погодилися з моїм вибором.
Півтора роки роботи дізнавачем промайнули наче мить, а потім цей сектор був розформований. Тоді, Людмила Григоренко знайшла себе в іншій сфері - стала працювати з дітьми, підлітками, які знаходяться у складних умовах виховання, які схибили на своєму ще юному життєвому шляху, а саме оперуповноваженою відділення кримінальної міліції у справах дітей.
- З дітьми подобається працювати, - ділиться жінка. – Це велика радість допомагати їм у скрутну хвилину, націлювати на вірний шлях, і найприємніше – знаходити спільну мову та доносити до них істину. В роботі мені доводиться працювати не лише з дітьми, а й з батьками та вчителями.
У вільний від роботи час Людмила Яківна полюбляє вишивати. Це приємне та спокійне заняття дозволяє їй відволікатися від усіх земних проблем.
Робота для Л.Я. Григоренко має велике значення, адже так вона реалізує себе як особистість, так вона може допомагати людям, робити корисне, а у цьому полягає її життєва мета. У новому році Людмила Яківна святкуватиме 20-річчя відданої праці у правоохоронних органах. Ми бажаємо їй не зупинятися на досягнутому, а йти тільки уперед, робити свою улюблену справу і допомагати юному поколінню та жителям нашого району.
За матеріалами газети «НТ»
п'ятниця, 21 Грудня 2012 10:12 | Переглядів: 712