Новини
Живий ланцюг духовної єдності українців
За свою багатовікову історію український народ, обороняючи власні кордони, свободу й гідність, ніколи не спокушався на чужі землі, не прагнув підкорити інших, не нав'язував їм своєї волі. Він завжди жадав миру, злагоди й братерства. Це кредо втілив безсмертний Кобзар, що бачив майбутнє України як велике об'єднання слов'ян, федерацію окремих незалежних республік із столицею у Києві:
Щоб усі слов'яни стали
Добрими братами,
І синами сонця правди...
Одним із важливіших політичних завдань Уряду ЗУНР було об'єднання Західних Земель з Великою Україною в одну Українську державу, бо вже 22 січня 1919 року у Києві було проголошено об'єднання досі окремих двох українських держав в одну Українську Народну Республіку. І прозвучало:"Від нині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України - Галичина, Буковина, Придніпровська Україна…" Саме того зимового дня в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалено рішення про об'єднання двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу.
Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об'єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава. Століттями розірваний український народ визволився з неволі - Наддніпрянщина вийшла з Російської, а Західна Україна - з Австро-Угорської імперій - і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.
Акт возз'єднання, злуки Правобережної та Лівобережної України був, швидше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було.
День Соборності - це нагадування про те, що сила нашої держави - в єдності українських земель. А поразка Української Народної Республіки нагадують сьогоднішньому українському суспільству про його роль у формуванні якісної і вольової політичної еліти, здатної гідно відповідати на геополітичні виклики, які стоять перед сучасною Україною.
У 1990 році напередодні річниці возз'єднання, 21 січня, між Києвом і Львовом десятки тисяч людей, тримаючись за руки, вишикувалися в "живий ланцюг". Деякі при цьому тримали в руках транспаранти, що пояснюють суть акції. У міру наближення до західних областях над "живим ланцюгом" все частіше розвівалися не визнані колишньою владою жовто-блакитні прапори. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ УРСР, в акції взяли участь майже 450 тис. осіб, за даними організаторів - близько мільйона. На мітингах, що проходили в містах, з'єднаних "живим ланцюгом", звучали заклики до незалежності. Акція стала демонстрацією єдності українського народу.
Патріотизм українського народу, прагнення до свободи, вшанування історії, справжнісінька щира любов до Батьківщини все це спонукало людей за для вишукування у "живий ланцюг". Тисячі людей з жовто-блакитними прапорами зібралися 21 січня щоб показати свою любов до Батьківщини, довести що Україна - сильна, незалежна та процвітаюча країна, яка має насичене історичними подіями минуле, впевненість у сьогоднішньому дні та велике майбутнє.
"Живий ланцюг" символізував духовну єдність східних і західних земель України. Єдність, про яку споконвічно мріяли наші пращури, Шевченком омріяна єдність, що має стати запорукою існування єдиної, соборної і тільки в соборності сущої демократичної України. Бо тільки єдність людей і спільність їхньої мети відкриває шляхи до перемоги.
Стрімко лине час. Однак територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки - це не тільки суспільна потреба, а й пам'ять про незліченні жертви, які протягом віків принесені українським народом на вівтар незалежності, соборності, державності.
День Соборності - це нагадування про те, що сила нашої держави в єдності українських земель. А поразка Української Народної Республіки нагадує сьогоднішньому українському суспільству про його роль у розбудові самостійної і незалежної сучасної України.
Ми й надалі маємо пам'ятати, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети - побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші діти та внуки....Сьогодні до нас, молодих, часто звертаються з різними опитуваннями, які, в основному, містять одне загальне питання: чого ми бажаємо? Правди, реформ, змін, а не слів, гасел і застою на їх тлі! Адже скоро саме ми будемо творити історію, будемо йти нога в ногу з Україною по її сторінках. І кожен її злет, як і падіння, буде і нашим, ми його будемо відчувати до кінця своїх днів. То ж візьмемося міцніше за руки, як у тому "живому ланцюзі", й доведемо усьому світові, що
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люди, наша слава,
Слава України!
Єфіменко Анастасія, 15 років
Василівська гімназія "Сузір'я"
понеділок, 21 Січня 2013 07:55 | Переглядів: 767