Новини
«Садибі Попова» — 20 років!
У перший день весни історико-архітектурний музей-заповідник "Садиба Попова" відзначить двадцятиріччя своєї діяльності. За цей час музей пройшов тернистий шлях становлення та розвитку, адже співпав з важкими роками становлення самої України як держави.
Та попри все, колектив "Садиби Попова" не відступав від улюбленої справи і, почавши, практично з нуля (не було ні фонду, ні експозиції), наполегливо працював над вдосконаленням роботи у всіх напрямках діяльності: науково-дослідна і пошукова, поїздки в архіви області та Криму, аналіз наслідків Голодомору 1932-33 рр. по району, поповнення фондів. У музеї живуть за девізом: "Ні дня без нового експоната".
«Садиба Попова» стала дійсно візитною карткою Василівщини, її перлиною і привабливістю. Це той осередок, який повертає всіх нас у минулину, змушує замисли — хто ми, яке наше коріння, для чого прийшли у цей світ, що залишимо після себе. І у ці хвилини особливою стає народна мудрість: хто не пам’ятає минулого — той не має майбутнього.
Найперше — дещо з історії. Попередником музею-заповідника був Василівський краєзнавчий музей, створений у середині 1960-х років при районному Будинку культури, експозиції якого розгорнулися у стінах «Східного флігеля» замку. За розповідями його колишніх відвідувачів, ця експозиція була добре оформлена, з цікавими та цінними експонатами різних періодів історії краю.
— На початку 60-х років райком партії видав наказ створити у Василівці краєзнавчий музей, — ділиться спогадами колишній вчитель історії Василівської ЗОШ № 1, учасник бойових дій Великоїв Вітчизняної Іван Денисович Шморгуненко (на знімку крайній праворуч). — Над його створенням та відкриттям працювали багато людей —істориків-ентузіастів, молоді, школярів та любителів історії рідного краю. Серед них і художник-фотограф Анатолій Дмитрович Діхтяр. Я разом з учнями збирав експонати, готували стенди, молодь проводила екскурсії для відвідувачів. У музеї були представлені археологічні знахідки з Лисої Гори, куточок Великої Вітчизняної війни, побутові речі. Експонати збирали всім районом, люди охоче поповнювали наш музей. Навіть разом з учнями в одному з туристичних походів на Лису Гору знайшли грецьку амфору. Офіційно музей був відкритий у 1962 році.
А історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» з'явився дещо пізніше, і, як зазначає його перший директор, а нині старший науковий співробітник Володимир Володимирович Мєшков (на знімку), існував він тоді лише на папері:
— На той час я не так давно повернувся із служби в армії. У відділі культури мені запропонували очолити музей. Зацікавився. В одній з кімнат письмовий стіл, два стільці. Розібраний кулемет «Максим», зотлілі опудала птахів і звірів, деякі предмети археології, а також повне зібрання творів українською та російською мовами, далі — зразки продукції місцевої взуттєвої фабрики. Це весь «фонд» музею, що тоді, у 1989 році, прийняв і протягом усіх наступних років (більш 23-х) постійно поповнював. Очоливши музей, одразу ж зайнявся дослідницькою роботою з історії дореволюційного минулого нашого краю, паралельно поповнювали фонд. Особливо в цьому мені допомагали хлопчаки — вихованці школи-інтернату, що розміщена поряд з музеєм. Суттєво допомагало відтворити історію роду Попових і листування з Центральним історичним архівом. Численні бесіди зі старожилами міста та сіл району дали змогу уявити життя людей у ХІХ — початку ХХ століть, що тоді представляв замковий комплекс. Багато інформації отримали від Анастасії Мефодіївни Сорокіної, Уляни Романівни Бедрик, Марії Федотівни Пасинчук, Антоніни Миколаївни Жученко. Їх розповіді — це жива історія, перенесена народом, побачена його очима …
Музей підтримували справжні патріоти міста: Анатолій Майковський, Юрій Здорик, Олександр Шевченко, Сергій Бедрик, Тетяна Міськова, Олександр Зінов'єв, які допомагали розширювати експозиції "Садиби Попова". Зібравшись якось разом, ентузіасти спільно з Володимиром Мєшковим вирішили створити культурно-історичне товариство "Спадщина". Провели організаційні збори, виготовили необхідні документи, статут, зареєструвалися в райвиконкомі. Новостворена організація допомагала вирішувати багато важливих питань музею. — У той час нас активно підтримував тодішній голова райвиконкому Петро Миколайович Носко, — продовжує екс-директор. — На території, де розміщуються збережені споруди «будинку поміщика», «молочарні» та «корівника», у Василівці хотіли побудувати нову поліклініку. Поспілкувалися з Петром Миколайовичем і всі разом змінили місце будівництва.
Будучи депутатом районної ради, Володимир Мєшков на одній з сесій порушив питання збереження та використання елементів замкового комплексу, необхідності відкриття у Василівці художньої школи. Так, у «західному флігелі» згодом розмістилася школа для юних художників.
Кілька років товариство «Спадщина» наполегливо зверталося до влади всіх рівнів, починаючи від Президента, Верховної Ради, Кабміну і закінчуючи облрадою, звернути увагу не тільки на архітектурний комплекс, що з часом зазнає руйнування, але і на сотні таких же нерухомих пам'яток історії та культури, на тяжке становище музеїв, архівів, на підвищення рівня культури та духовності народу України.
У січні 1993 року публікується Розпорядження Представника Президента України по Запорізькій області Ю. Бочкарьова «Про створення Василівського державного історико-архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова», тож з 1 березня того ж року музей-заповідник офіційно розпочав свою діяльність з штатом в 10,5 одиниць і фінансуванням з районного бюджету.
— У 1996 році відкрили першу сер-йозну експозицію, присвячену Великій Вітчизняній війні, у якій відображено героїзм наших земляків, нашого народу, — згадує Володимир Володимирович. — Незважаючи на повну відсутність коштів на закупівлю нових експонатів, ми з року в рік продовжували роботу над експозиціями, своїми руками оформлювали вітрини, стенди, подіуми, виготовляли планшети, макети, розгорнули експозиції ще в чотирьох залах. Все це робилося за рахунок коштів, що заробляв колектив на вхідній платі та за добровільні пожертви відвідувачів. З бюджету району, крім фонду зарплати і оплати комунальних послуг, на ремонт будівель гостро не вистачало коштів. Тож у 2007 році, за активної підтримки керівництва управління культури і туризму, а саме Л. Сізінцової, розпочався процес переходу музею-заповідника з комунальної власності району у власність облради. Досягнувши наміченої мети, через два роки після цього пішов з посади директора, поступивши дорогу молодим, більш енергійним історикам.
але і сьогодні Володимир Володимирович Мєшков продовжує працювати над удосконаленням музею, власними руками створює макети елементів замкового комплексу, які не збереглися до нашого часу, тощо. Інакше він і не може, адже музей — це справа всього його життя. Хто ж, як не Володимир Володимирович знає все про історію Василівки, району та славнозвісного роду Попових!
Незмінно вірним та відданим музейній справі залишається і невтомний дослідник, захоплений історією свого краю, кандидат історичних наук Олег Валерійович Варянік. Він пропрацював у музеї близько 15 років, видав 3 томи результатів особистих і спільних праць, дослідницьких робіт, найбільш популярне з яких видання «Нариси історії Північної Таврії». Олег Валерійович доповнив історію району та області, роду Попових безліччю дивовижних і значних фактів, біографіями колишніх поміщиків цих земель, що зіграли величезну роль у розвитку економіки, соціального життя і культури Північної Таврії.
За ці роки змінився склад колективу і його чисельність. Сьогодні музей — це 20 співробітників, в основному молодих, але не менш націлених зробити його досконалішим, зберегти дійсну суть комплексу. Нині історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» очолює кандидат історичних наук Віктор Миколайович Філас (на знімку), який також дбає про розвиток безцінного замкового комплексу та унікальних експозицій.
Своє двадцятиріччя музей-заповідник «Садиба Попова» зустрічає з безліччю планів та задумів, а також оновленою експозицією, де можна ознайомитися з історією краю, етнографією населення регіону, дізнатися про таємниці минулого, раніше невідомі факти. Для всіх любителів історії тут представлені п'ять цікавих та змістовних залів. До того ж музей налічує близько 10 тис. експонатів основного і допоміжного фондів, має наукову бібліотеку. На території замку проводяться фестивалі, турніри, свята. Тут завжди раді гостям. Тут проймаєшся як духом минулого, так і мріями про майбутнє. Тут просто відпочиває душа.
«Садиба Попова» — один з найвидатніших та найбільш цікавих об'єктів Запорізької області. І дуже сподіваємося, що ця перлина Василівщини стане дійсно народним музеєм, який привабить багатьох відвідувачів.
Анна ШАПОВАЛОВА
середа, 27 Лютого 2013 13:43 | Переглядів: 1006