Новини
Живе такий чоловік!
14 червня святкує своє 70-річчя відомий діяч Василівщини, хороший друг, батько, дідусь, людина, яку щиро шанують у районі як високопрофесійного спеціаліста, вмілого організатора і керівника, щирого і надійного. Це про Юрія Андрійовича Хамраєва. За його плечима нелегка, але цікава доля, проникнута турботою про людей, працелюбністю, щирістю і самовідданістю…
Саме ці якості, а також перемоги та успіхи завжди вели Юрія Андрійовича по життю, давали йому сил дійти до поставленої мети, а негаразди тільки загартовували й вчили. Тож сьогодні Василівщина з радістю і гордістю пишається своїм керівником, який у когорті кращих за її історію.
Народився Юрій Андрійович у кровопролитному 1943 році у смт. Веселиново на Миколаївщині. Його народження стало найщасливішою подією у ті буремні часи для родини Хамраєвих, адже у них з'явився первісток. Доля була прихильною до батьків, тож подарувала їм іще трьох синів.
Післявоєнні роки означали тяжку та наполегливу працю. Не винятком це стало і для великої сім'ї Хамраєвих. Юрій був першим помічником батька у всьому, тож вже змалечку відчув, що таке відповідальність і працелюбність. У школі хлопець теж не відставав і був одним з кращих учнів.
Закінчивши школу, пішов працювати у колгосп і рік їздив на тракторі. Далі юний механізатор вступив до Мелітопольського інституту механізації та сільського господарства. Тут зустрів свою долю — Жанну, одружився і у молодої сім'ї народилася донечка Лілія.
Після інституту працював головним інженером у колгоспі В.І. Леніна у рідному Веселинському районі. Вже у перші роки роботи відзначився як кваліфікований, відповідальний і здібний працівник, тож через деякий час Юрій Хамраєв очолив райком комсомолу.
У 1973 році за сімейними обставинами родина переїжджає у Василівський район. Для Юрія Андрійовича Василівщина стала такою ж рідною, як і Веселиново, бо віддав багато років свого життя саме на благо розвитку нашого району.
Тут у подружжя народилася друга дитина — син Альберт. Юрій Андрійович почав працювати у райкомі партії, спочатку інструктором, завідуючим відділом, секретарем по ідеології.
Хто що б сьогодні не говорив, але вже переконуємося: тієї школи життя, системи (дійсно системи!) підготовки кадрів, яка існувала при Радянському Союзі, сьогодні дуже не вистачає. Саме чітка лінія партії, належна партійна дисципліна гартували у характері Хамраєва стійкість, обов’язковість, почуття відповідальності, небайдужості і далекоглядності.
Трудовий шлях продовжив на посадах голів районного об'єднання "Сільгоспхімія", через три роки — райвиконкому. У Луговому і Лісному пам’ятають його як одного з кращих голів колгоспу «Восток».
На початку 90-х у нелегкий час змін Юрію Андрійовичу довелося сприймати ситуацію по іншому, пройти нові випробування у світлі реформ, які відбувалися у країні застосовувати всі свої знання та надбаний досвід. І йому вдалося, адже він був справжнім керівником-господарником.
Всі роки, поки Ю.А. Хамраєв очолював колектив нафтобази, підприємство тримало високий рівень, постійно було одним із кращих в області. І до сьогодні керівники «Запоріжнафтропродукт» завжди запрошують Юрія Андрійовича на всі свої заходи і урочистості.
А потім знову кабінетна робота — певно керівному складу району не вистачало саме такого вмілого організатора. У 2001 році він займав посаду першого заступника голови райдержадміністрації, і з листопада 2002 по травень 2003 фактично керував районом. Багато разів його обирали депутатом міської та районної рад, бо вірили, що Юрій Андрійович — людина слова і діла, хороший, вимогливий і справедливий організатор та керівник. І коли у районі створювалася місцева організація партії Регіонів, то саме Хамраєв стояв у її витоків.
За що б не брався Юрій Андрійович — все у нього виходило, адже завжди підтримувала, вселяла віру та допомогла його родина: дружина Жанна Василівна (на жаль, кілька років тому пішла з життя), діти, онуки, тепер вже й правнучка Лізонька, а також вдячність і повага людей.
Не можна не сказати про ще одну важливу, як на наш погляд, рису характеру героя цієї газетної публікації — його людяність. Довгий час у квартирі Юрія Андрійовича проживає теща, вже старенька і слабенька мама Жанни Василівни. Навіть залишившись без дружини, зять мириться з цією жінкою, знаходить спільну мову, жаліє. Хіба це не варто поваги!
Шановний Юрію Андрійовичу! З хорошим життєвим ювілеєм. Бажаємо міцного здоров'я, довгих років життя, нових ідей, натхнення, енергії, радості та злагоди! Враховуючи ваші уподобання до рибалки та мисливства, зичимо Вам багатих трофеїв! Нехай Вас супроводжує успіх і щастя.
За матеріалами газети «НТ»
вівторок, 11 Червня 2013 09:58 | Переглядів: 661