Новини
ДОЛЯ,чи щасливий випадок?
Життя іде. І все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Ось такими рядками з вірша Ліни Костенко біжить воно й у василівчанки Варвари Тимофіївни Ілієнко. Як була молодшою, немов і не помічала їх, тих років, і час повільніше йшов собі та і йшов у щоденних турботах — робочих буднях, клопотах у сім’ї, хвилюваннях за всіх і все. А тепер вже, як говорить відверто: день прожив — і добре. А за плечима довге і у більшості своїй цікаве життя. І хоча було у ньому всього, та все ж добра і щастя більше, радості і того, що зігрівало серце, — більше.
А цього-річного грудня — 19 числа, саме на Миколая, відсвяткує Варвара Тимофіївна своє 90-річчя. Ровесниця Василівського району — як сміється сама героїня і з великим задоволенням розповідає про складні реалії життя.
Народилась Варвара Тимофіївна в с. Успенівка у родині сільгоспників у 1923 році. У батьків їх було троє. Доля підготувала випробування ще з дитинства: маленькі діти залишились без мами. Говорять, як сім’я втрачає батька, то діти напівсироти, а якщо із життя йде мати — то діти круглі сироти. Ось так було і у житті Варвари — рано покинула цей світ мама, тож більша частина хатньої роботи лягла на плечі дівчини.
— З дев'яти років уже хазяйнувала, — говорить Варвара Тимофіївна. — А як побачила перший велосипед — скільки то радощів було, бігла так, що й чоловіка збила, — із захопленням згадує жінка. — Працювали важко, та дитинство є дитинство: переспали, і вже як новенькі, з новими силами. Старалась допомагати батькові, робила все, що під силу.
Після 9-ти класів навчання в сільській школі — нишком від батьків вступила до педагогічної школи. Але так і не вдалось побувати на випускному балі, який був запланований на 22 червня 1941 року. У життя увірвалась війна… Замість бажаної роботи за спеціальністю Варвара, і такі як вона, копали протитанкові канави, працювали у колгоспі, допомагали партизанам. Одним словом — зробили свій певний внесок у загальну перемогу.
— Роки війни у пам’яті особливі, — згадує жінка. — Горе, страждання, отой страшний конверт з похоронкою з фронту, хвороби, голод і холод — все пережили ми. Іноді навіть думаєш: як? Чи то віра у те, що наші обов’язково переможуть, то невичерпне бажання жити допомогли.
Знайомство з чоловіком та народження дітей, а їх у родини Ілієнків п’ятеро — то найкращий період у житті Варвари. У післявоєнний час вчителювала, навчала грамоті дітей. До своїх рідних завжди були особливі вимоги. Нині, з посмішкою на обличчі та гордістю згадує як з чоловіком тримали дома порядок, старались, аби виховати дітей порядними, чемними і совісливими людьми. І діти завжди розуміли старших. Кожним тепер пишається мама.
— Клопоту не мали, завжди порядок був. Сім'я у нас порядна, ніколи зайвого собі не дозволяли. Тому і дітей навчали. Старались освіту їм дати, завжди підтримували у їхніх сім’ях. А що вже народження онуків з радістю сприймали, то й говорити нічого, — згадує мати - героїня. — І сьогодні двері відкриті для всіх рідних і дорогих серцю людей. вони знають, що тут знайдуть підтримку, пораду, любов і турботу. А як же інакше, для цього й живу.
Серед багатьох нагород жінка виділяє найціннішу — Медаль Материнства. І не дивно, бо виховати п'ятьох дітей нелегко.
— Можливо дехто буде сміятися, але зізнаюсь вам у маленькій таємниці, — поділилась Варвара Тимофіївна. — Ще у юнацтві зустріла циганку, яка напророчила мені довге життя та саме п'ятеро діточок. Ось і не вір. Але тоді я навіть уявити не могла що це збудеться. Тож чи це збіг обставин, чи так доля склалась...
Такі як Варвара Ілієнко — гордість Василівського району. Попри всі негаразди, що випали на її долю, як і на долю її ровесників, вона щаслива людина, бо мала улюблену справу, багато вірних і надійних друзів, хорошу міцну сім’ю, чиє коріння дало багате коріння — велику люблячу родину. Сьогодні у неї десятеро онучат та чотирнадцять правнуків, які зростають порядними, чесними та чуйними громадянами на радість батькам та бабусі. Бажаємо Варварі Тимофіївні міцного здоров'я, життєвого тонусу, щоб ваші близькі завжди тішили ваше добре й щире серце.
Ірина ПЕРЕСИПКІНА, студентка Сумського держуніверситету.
вівторок, 25 Червня 2013 16:49 | Переглядів: 692