Новини
ЛАНЦЮЖОК ЗВ’ЯЗКУ І СПІЛКУВАННЯ
Чи сонце пече нестерпно, чи непогода розігралася за вікном, а цим тендітним жінкам — у дорогу. Здавалось би, що особливого в тому, щоб опустити в поштову скриньку конверт чи доставити до клієнта пенсію? Проте сьогодні бути листоношею — особлива праця. Окрім основної, вони грають ще як мінімум дві ролі — психотерапевта та соціального робітника. Адже тривалі розмови про наболіле з односельцями, до яких вони приходять, стають скоріше нормою, ніж винятком.
Для багатьох листоношів немає нічого дивного в тому, що самотні пенсіонери запитують у них пр те, що робиться у селі?, які новини?. Для них поштарочка — посередник між «світом» та «самотністю», друг, з яким можна, нехай лише хвилиночку, але щодня перекинутися словом.
Листоношів з центрального відділення пошти у Малій Білозерці сільчани знають добре. Особливо начальника відділення Наталію Бесараб, адже за її плечима вже понад 25 років стажу у поштовій галузі. Мабуть, в наш час пошта і тримається на таких відданих і небайдужих людях, як Наталія Анатоліївна. Нині вона наставниця для своїх молодших колег, які прийшли на пошту не так давно. Інна Вовкун, Ксенія Борисенко та Олена Маєвська вправно справляються з обов'язками. За перше півріччя план з передплати виконали, ось тепер працюють на друге. Хоч і важко, дівчата не ліняться. Самі невеличкі, а іноді, велосипед так завантажать сумками, що ледь їде. Бо, окрім преси, везуть ще й товари широкого вжитку.
— Непрості часи переживає пошта. Ринок її послуг забирає Інтернет — ноутбуки та комп'ютери вже є й у селах. Листи і вітальні листівки пишуть рідко — практично у кожному дворі є мобільний телефон, — говорить Наталія Анатоліївна. — Менше стало посилок — а що відправляти, якщо в усіх містах і селах у продажу одні і ті ж самі товари?! Колись люди відправляли та отримували посилки напередодні свят. Тепер цього вже немає. Тому, щоб вижити, пошта і змушена займатися торгівлею. Люди похилого віку цьому радіють, бо за пачкою макаронів чи прального порошка їм вже не доводиться йти понад кілометр до магазину. Але якщо у сільському магазині, де вистачає всякого товару, він ко-пійок на десять дешевший, то ще подумають, у кого купувати...
Так, нелегко поштарям. Зарплата невелика, а обов'язків все більше. Погоджуються з цим і працівники Тополинського відділення поштового зв'язку Марина Ібрагімова (завідуюча) та Людмила Майзенко, які працюють тут зовсім недавно. Зранку листоноші обслуговують населення у відділенні — приймають комунальні платежі, передплачують періодику тощо, а з обіду розносять пошту, пенсії, різні товари. Близько 300 дворів треба обійти. Та вони скрізь встигають. Задоволені роботою своїх листоношів і місцеві жителі. З нетерпінням чекають своїх поштарочок, а з ними і останніх новин.
Прекрасні жіночки-поштарі Орлянського відділення теж працюють, не покладаючи рук, бо обслуговують два села — Орлянське і Ясну Поляну, а це близько тисячі дворів. Вони з доброю усмішкою поспішають до кожного двору, завжди уважні, чемні, привітні і у шані місцевих жителів.
— Колектив наш невеличкий, 8 чоловік, але дружний і злагоджений, тож у такій атмосфері і робота краще робиться, — розповідає начальник відділення Олена Хрептова. — Всі наші дівчата досвідчені, адже кожна працює на пошті не менше 5 років, а я та Наталія Злей — вже більше 20 років. Працюємо старанно й активно, план передплати виконуємо, бо заходимо у кожен двір. «Нову Таврію» сільчани люблять, чимало передплачують районку вже кілька десятків років, а для когось це вже добра сімейна традиція. «Нашу» газету виписують навіть незважаючи на складні часи, коли буває фінансово складно.
Важливим завданням пошти є й надання різних послуг та торгівля, тож ми доставляємо посилки, листи, продаємо поштові та інші товари, приносимо пенсію та соціальні ви-плати, приймаємо комунальні платежі, розповідаємо про нові послуги Укрпошти та багато іншого. Якщо все це разом взяти, то день листоноші виходить насиченим та бурхливим, але ми не скаржимося, нам наша робота до вподоби. Користуючись нагодою від імені всього колективу Орлянського відділення поштового зв'язку щиро вітаю з днем народження нашу колегу Наталію Лисенко. Бажаю міцного здоров'я, щастя та благополуччя.
Як би там не було, а уявити життя без листоношів неможливо. Не викличе заперечень і той факт, що саме пошта і її працівники — необхідний ланцюжок зв'язку редакції газети з читачами. Саме завдяки їхній роботі районна газета "Нова Таврія" також має можливість розповісти своїм читачам останні новини у районі, цікаві історії, поради. Тому всім листоношам бажаємо енергійності, завзяття, працьовитості та професіоналізму.
П'ятихатське відділення зв'язку нині знову обслуговує Валентина Фурнік, яка тільки-но вийшла з декретної відпустки. Попри складнощі в роботі, залишилася вірна обраній справі, адже трудиться на пошті з 2001 року. Раніше у відділенні працювало три листоноші, які обслуговували чотири села. Але у зв'язку з введенням в дію пересувного поштового відділення, штат скоротився, і тепер поштова машина заїжджає у Степне, Лобково і Жереб'янки, а Валентина обслуговує лише П'ятихатки. У селі близько 200 дворів і у більшості з них щодня чекають на газету, пенсію, товари широкого вжитку.
— Звісно, раніше якось веселіше було йти на роботу, бо ж був хоч і маленький, але ж свій колектив, — говорить Валентина. — Та, на жаль, реалії життя диктують нові умови праці. Поштарська справа — нелегка, але цікава. До того ж дуже відповідальна: потрібно доставити газети і листи адресатам. Зв'язана вона й з грішми — виплата пенсій та плата за комунальні послуги. Проте, якщо робота тобі до душі, то все дається легко.
Останнім часом послуги пошти значно розширилися. Тут можна замовляти квитки на поїзд, є кур'єрська доставка бандеролей та цінних листів. При потребі листоноша може прийняти чи принести посилку з відділення. Місцеві жителі мають змогу на місці відправити переказ чи отримати його.
Валентина з полегшенням відзначила, що план з передплати на друге півріччя вже виконала. Задоволені роботою листоноші і жителі села, адже дехто на пошту заходить, як у крамничку — купити миючі засоби, пляшку води тощо. І разом з товаром отримують на додачу приємну усмішку, добре слово від листоноші. Ось тільки хвилюються люди, щоб у їхньому селі не закрили відділення, як у сусідніх, адже пошта для них — це не лише зв'язок із світом через пресу, а ще й центр спілкування.
Світлана ЛОБАЧ.
вівторок, 25 Червня 2013 16:53 | Переглядів: 740