Новини
УРОЖАЙ НЕ дуже РАДУЄ. ЧОМУ?
Хто влітку працює до поту, той взимку їсть в охоту — говорить народна мудрість. Ось так нині і у землеробів району — пік їхньої річної роботи — жнива. Основу врожаю заклали восени, весною леліяли хлібну ниву і молилися про вчасний дощ, не шкодували моральних і матеріальних ресурсів на кожен гектар, бо вже давно зрозуміли, що без насіння високої репродукції, вчасного обробітку посівів якісного зерна не отримаєш, а коли колос налився і покликав комбайни, то вже докладають всіх зусиль, аби зібрати до зернини, засипати у засіки і мати чим жити далі. Бо перепочинок у хліборобів короткий: після косовиці — підготовка площ під новий засів та парів, оранка на зяб, а там вже й просапні достигають — соняшник і кукурудза цьогорік обіцяють непоганий доробок.
Ось такий він, — липень, в українському селі. І практично немає жодного сільчанина, який би не цікавився: ну, як там врожай, по скільки сипе озимка? Байдужих немає, бо душа селянина цим живе. Цим живе Україна.
На тижні, що минає, керівники району Денис Калінін, Сергій Джуган та його заступник Василь Зайцев, в.о. обов'язки начальника управління агропромислового розвитку Володимир Самойленко об’їхали практично всі господарства, зустрілися з фермерами, поговорили з людьми, вислухали всі їх пропозиції і побажання. Мета візитів — на власні очі побачити хід жнивної кампанії, детально розібратися у ситуації з врожаєм, адже він не дуже високий: маємо середню врожайність пшениці всього трохи більше 23 центнерів з гектара, що нижче середньообласного показника, хоча сподівалися на значно більше. Ось і хотіли визначити: які ж саме чинники вплинули на високі (на деяких полях) і низькі (на інших полях) намолоти, почути безпосередньо фермера. І почули.
А бажання у сільчанина одне — аби зерно було у ціні (сьогодні ж вона зовсім не влаштовує того, хто працює на землі, бо майже не покриває їх затрат, що вже там говорити про прибуток), щоб з пайовиками вдосталь розрахуватися, зарплату виплатити (а комбайнер знає, що саме у жнива основний заробіток) та боргів із податками не мати. А ще ж треба і на завтра відкласти.
Солодкий запах стиглої пшениці, що розноситься далеко за поле, засмаглі обличчя комбайнерів та водіїв, ароматний борщ з пампушками прямо біля комбайна і вправні кухарочки, що так запрошують відвідати їхні пригощання. Напруження на токах та тракторних бригадах, де завжди на підхваті слюсарі й токарі, які перші помічники жниварям. Така картина сьогодні у всіх господарствах.
Керівник СВК "Орлянський" Іван Іванович Гулак добре знає ціну хліба, бо все своє трудове життя у селі, біля землі. Бачив і пережив багато: і як колгосп отримував мільйонні прибутки та будував школи, дитсадки, дороги, нові ферми, і як осінь та весна без дощів не давали можливості навіть зарплату виплатити. Та втримав господарство, людей, бо у серці завжди мав надію: буде краще.
— Цьогорічний врожай кращий, ніж отримали у минулому році. Хоча, буду відвертим, сподівалися на більше, але і у квітні, і у травні дощів не було. А червневі зливи вже не врятували врожай, бо колос був сформований. Пішов би дощ днів на десять раніше, мали б інший доробок. Та дякую Богу і своєму колективу за те, що маємо. Всі дійсно постаралися: восени заклали непогану основу, за зиму належно підготували техніку, а маємо комбайни "Дон", "Нива", "Джон-Дір". А що люди в нас трудящі, відповідальні — то факт, — говорить керівник.
Добре знає Іван Іванович і користь парів, бо вже переконався — високий урожай отримують саме з парів. Збиральна площа у господарстві — 992 гектари: ячмінь яровий — 358, пшеничний клин — 555 гектарів. Подбали про високосортне насіння при посіві, то й сипав «Кітон" по 40 центнерів з гектара. А ось "Левада" в цьому році не "пішла", дала всього по 23-24 центнери.
— Свої земельні наділи нам довірили 520 людей. Але щороку ця цифра змінюється. Розмір паю у середньому чотири гектари, є й до 6 га та трохи більше 3. Взагалі це для нас проблема, пайовиків багато, а землі — мало.
— Як з реалізацією продукції?
— Нині практично нічого не продаємо. Реалізували трохи ячменю, бо терміново треба було дизпальне купити. Розпочинаємо розраховуватися з людьми, йдемо їм назустріч: забирають або гроші, або зерно. Немалу частину зерна відправляємо на Михайлівський млин, звідти забираємо борошном.
До 60 чоловік трудяться нині в «Орлянському». Але голова зізнається відверто:
— На такий обсяг робіт нам вистачило б і 40, але не можу кинути людей, які проробили тут все своє життя. Хто вже передпенсійного віку, то ж треба дати людині можливість до-працювати і отримати пенсію. Молодих шкода по-своєму, їм сім’ї утримувати та дітей піднімати, а у селі робота, практично, лише у господарстві та у фермера.
Про своїх трударів Іван Іванович говорить з особливою гордістю.
— Люди в нас всі сумлінні, цінують роботу, ледарів і п’яниць не тримаємо. Про кожного, хто за штурвалом комбайна чи автомобіля, хто у бухгалтерії чи на току, можу сказати лише хороші слова. І спасибі всім за розуміння, підтримку, за хорошу якісну роботу. Проте, незважаючи на сприятливі погодні умови восени та взимку, які забезпечили хороші сходи, все ж відсутність на деяких територіях дощів навесні та посушливе літо зробили свою справу не на користь аграріїв. Вони запевняють: якби дощі пройшли хоча б на два тижні раніше до жнив, це збільшило б урожай.
ПОП "Агрофірма "Злагода". Станом на 13 липня тут залишилось зібрати ще немалий клин пшениці. Загалом урожай кращий, ніж торік, але керівник Катерина Василівна Луценко незадоволена цінами на сільгосппродукцію:
— Який же сенс працювати, якщо така низька ціна. Аграрії просто не зможуть окупити всі затрати, які вкладають в землю, в урожай. А що вже казати тоді про розвиток господарств, оплату податків, підтримку соціальної сфери на селі? Не радує і погода. Пшениця погоріла, колос є, а зерна немає, хоча спочатку посіви були хороші і подавали надії. В період наливу колосу не було дощів, а коли вони пройшли, то лише погіршили стан рослин, проте добре вплинули на соняшник і кукурудзу. А кукурудзу ми ще й поливаємо, бо відновили в господарстві зрошувальну систему, тож вона у нас гарна. І врожай гороху, як і пшениці, слабкий.
В агрофірмі жнивують два екіпажі. Редакційний фотооб’єктив застав один у хвилину перепочинку і хлібороби Микола Степаньков, Володимир Мазка, водій Анатолій Лоцман разом з головним агрономом Світланою Гранько, директором агрофірми Катериною Луценко і головою РДА Сергієм Джуганом із задоволенням сфотографувалися.
А на тому кінці пшеничного поля чарували над врожаєм Віталій Пізник, Сергій Тінін та водій Сергій Бондаренко.
У Володимира Євгенійовича Стражника такий же біль, як і у колег: праці вкладено у кожне поле дуже багато, матеріальні ресурси значні затрачено, а віддача невисока, урожайність радує хіба що на парах, а ось на деяких полях ячмінь дав всього по 11 центнерів з гектара, хоча сподівалися на більше.
— Можливо, фермери приховують урожайність, — цікавляться керівники району.
— А для чого? — дивується Володимир Євгенійович. — Немає ж сенсу не показувати те, що є насправді. Адже податки не залежать від урожайності. Нам би було краще мати високі намолоти та отримувати високі прибутки для подальшого розвитку господарства. Але є те, що є, і у звітах подаємо правдиві цифри.
Анна Шаповалова, кор. «Нової Таврії»,
Дар’я ЛЕБЕДЕНКО, студентка КПУ
п'ятниця, 12 Липня 2013 14:56 | Переглядів: 808