ВАСИЛІВСЬКА РАЙОННА РАДА
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підземні ходи — міф чи реальність?

Це питання давно цікавить працівників музею, василівчан, туристів, які, приїжджаючи у старий замок на екскурсію, очікують містики, таємниць і легенд. Сам замок, як будівля, за сформованою типово-романтичною думкою вже передбачає в собі наявність привидів, підземних ходів, таємних спільнот... Незважаючи на звичні твердження, садиба поміщиків Попових не без причин змушує замислюватися про це. З кожним роком з'являються нові теорії про його призначення, тому нещодавні припущення про масонів у садибі вже не здаються настільки неймовірними.

Особливий інтерес до дослідження надр території замку «підігріли» ясновидиця Аріна Шахова, яка, відвідавши музей, стверджувала, що вся його історія зберігається у землі, у підземних ходах, якими порізана уся Василівка, і георадарні дослідження, котрі провели харківські вчені. Останні відзняли сліди невідомих пустот, що знаходяться на глибині п'яти-семи метрів і заповнені невідомим матеріалом. Фахівці припускають, що вони навряд чи носять природний характер — найімовірніше, вони рукотворні. Щоб з'ясувати, що ховається під замком Попова, потрібно провести широкомасштабні розкопки.

— Сьогодні на території музею-заповідника "Садиба Попова" проходить науково-дослідна експертиза фундаменту, який залишився від головної будови палацу, — розповідає директор музею Віктор Філас. — Наступного року плануємо провести тут розкопки. Коли отримаємо дозвіл, то розкриємо весь фундамент замку. Тоді вже буде видно стратиграфію. Після ретельного дослідження на місці розкопок створимо новий музейний комплекс, зробимо навіс, а поруч плануємо встановити двометрову копію палацу.

— Чи є документальні підтвердження про існування підземних ходів?

— Таких немає, є тільки припущення. Можливо, підземні ходи переплутали з каналізаційними колекторами, які ймовірно знаходяться на території замку. Є теорія, що флігелі між собою були з'єднані підземними проходами, але доказів цьому теж немає.

Люди говорили про провали в окрузі замку і пов'язували їх з підземними проходами. Це могли бути споруди ще допоповського періоду: можливо, раніше тут знаходилося татарське поселення з мечеттю і оборонними спорудами, вони тримали контроль над Дніпром. Якщо тут була фортеця, то логічно могли бути і підземні ходи, щоб при її облозі непомітно втекти.

Є згадки про підземні ходи у сина бухгалтера Лущинська і внучки кучера Корчевцова, які працювали колись на Попових. Як відомо, поміщик дуже поспішав, їдучи із замку, тому не зміг забрати з собою все майно і десь його сховав. Є припущення, що в тій же каналізації, підвальних приміщеннях, у виявлених георадаром пустотах, котрі нагадують куполоподібну кімнату з невідомим вмістом. Ці порожнечі можуть бути залишками колишніх лазень або інших госпбудівель замку.

В існуванні підземних ходів сумнівається і колишній директор музею Володимир Мєшков:

— Найімовірніше, що це просто легенда, оскільки до Лисої Гори в той час було важко прорити підземний хід. По-перше, за розповідями старожилів, західна частина міста, через яку пролягає шлях до заповідника, була сповнена водоносних шарів і криниць... До того ж, на території замку й досі є поповський артезіанський колодязь. З нього вода самостійно надходила по трубах, незважаючи на те, що замок стояв на вершині. Такий тиск виключало будівництво ходів. По-друге, уздовж замкового комплексу протікає річка Чекрак. Проривати підземний хід потрібно було б між водоносними шарами, під річкою, а це ціле метро! Без сучасних технологій тоді це було неможливо.

Колись на території замку робітники без дозволу копали туалет для інтернату, який знаходиться поруч. Звісно, їм довелося припинити роботи і зарити все назад. І один з робітників сказав, що бачив там підземний хід і особисто в нього спускався. З його слів, ми зробили висновок, що це каналізаційний колектор, тому що тут були унітази та лазні...

Підземні ходи — це, звичайно, дуже цікаво. Якщо вони існують під замком, то ми багато дізнаємося нового з історії роду Попових і Василівського краю.

Нині біля вцілілої вежі, що залишилася від колись розкішного палацу замкового комплексу, який у роки війни підірвали фашисти, повним ходом йде дослідження кордонів фундаменту. Після нього почнуться розкопки, і можна буде дістатися до загадкової "куполоподібної кімнати" і до можливого підземного ходу.

— Ми проводимо наукову експертизу фундаменту палацу. Наше завдання — визначити його межі, ступінь збереження, щоб підготувати до розкопок та музеєфікації, — говорить директор підприємства ДП "Південгідроархеологія" державного підприємства "Національно-дослідний центр охоронна археологічна служба України інституту археології НАН України" Оксана Дровосєкова. — З того, що ми вже зробили, можу сказати — є хороші перспективи для подальших досліджень. Роботи тут почали з 24 травня і вже визначили південну частину палацу і центральний вхід. Тепер хочемо перевірити північну частину. Тут буде трохи складніше, тому що, можливо, вона пішла під асфальтну доріжку, що пролягає через територію садиби.

Експертиза фундаменту дала можливість побачити нижній край палацу, а також порадувала цікавими знахідками: залишками підлоги-мозаїки з різнокольорової мармурової крихти, фігурного гіпсового ліплення стелі та багато іншого, що стане цінним надбанням музею.

Час надійно заховав таємниці замку Попова, але багато хто вірить, що він ще "себе покаже", адже історія поміщиків не тільки в уці-лілих будівлях, а й під ними, куди дослідники тільки збираються дістатися. Кілька десятків років зберігає садиба багато незвіданого, і віримо, що незабаром дізнаємося її істину.

За останні роки перлина Василівщини — історико-архітектурний музей-заповідник Садиба Попова став особливо популярним не лише серед місцевих жителів, а й серед туристів. Все частіше гості Василівського краю хочуть особисто побувати в стінах срібного століття і відчути дух тих романтичних часів. Тим більше, що з кожним роком музей поповнюється новими цікавими історичними фактами, добутими в архівних матеріалах працівниками музею. А засновником цієї справи майже двадцять років тому став колишній директор музею, а нині — почесний його співробітник Володимир Володимирович Мєшков.

…Він закохався у замок з першого погляду. Багато років тому, проїжджаючи повз нього на потязі, Володимир Володимирович побачив неймовірно-гарну архітектурну споруду і вирішив для себе обов'язково дізнатися більше. Та коли занурився глибше в історичне минуле родини Попових, вже не міг зупинитися. Так колишній офіцер Збройних Сил СРСР у 1985 році приїхав жити з родиною на Василівщину, де спочатку декілька років працював у тресті "Запоріжжяводбуд", а з 1989 року створив і очолив колектив Василівського краєзнавчого музею.

Нині Володимир Володимирович Мєшков відома і шанована у районі людина. Його знають як відповідального працівника, приємного і цікавого співрозмовника. Його лекції та екскурсії по музею не залишають байдужим жодного. Всі свої спостереження, думки, цікаві історичні факти довіряє він своїм незмінним супутникам — блокноту і ручці, мріючи про те, що колись всі ці замітки будуть зібрані в одну, а, можливо, і декілька збірок і стануть надбанням історії нашого краю. Це саме завдяки зусиллям Володимира Володимировича був створений цілісний макет зовнішнього вигляду замку у тому вигляді, в якому він був збудований його господарями.

Захоплений ідеєю відтворення замку Попова та його історії, Володимир Володимирович прищепив цю зацікавленість усій своїй родині, яка завжди підтримує главу сім'ї у його благородних намірах. Дружина Катерина Петрівна та обидва сини вже й не уявляють, чи міг би він не перейматися проблемами музею. Один із синів, до речі, пішов по батьківських стопах і також працює разом з ним.

Вагомий внесок Володимира Володимировича Мєшкова у розвиток охорони пам'ятників історії, культури та музейної справи неодноразово був відзначений керівництвом міста, району та жителями громади. У його арсеналі нагород грамоти, подяки і навіть орден "Святого Олександра Невського" ІІІ ступеню Запорізької обласної єпархії УПЦ МП. Та найголовніша відзнака — вдячність нащадків за повернену цікаву історичну спадщину Василівщини.