Новини
Працівники Міндоходів відповідають на питання приватних підприємців
Підприємець протягом 15-денного терміну не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну. Чи підлягає такій реєстрації накладна після закінчення 15-денного терміну? Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) здійснюється не пізніше п’ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Після закінчення 15 календарних днів з дати виписки податкової накладної платник втрачає можливість реєстрації в ЄРПН не тільки такої податкової накладної, а й будь-яких розрахунків коригування до неї.
Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцеві на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.
Також не надасть право покупцеві на внесення змін до податкового кредиту і розрахунок коригування до такої податкової накладної, але це не звільнятиме продавця від необхідності збільшення своїх податкових зобов’язань у разі перегляду цін за такою поставкою.
В якому звітному періоді фізична особа – підприємець, який зареєстрований як платник ПДВ менше ніж 12 календарних місяців, має право задекларувати бюджетне відшкодування?
Згідно із п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають право на бюджетне відшкодування особи, які:
• Були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
• Мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Тобто, платник податку, вперше з моменту реєстрації платником ПДВ, має право задекларувати бюджетне відшкодування в податковій декларації з ПДВ, яка буде подаватися ним за наслідками 12 календарного місяця, що настає за місяцем його реєстрації платником ПДВ, за умови виконання вимог п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України.
Якщо податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, то платник має право на бюджетне відшкодування незалежно від терміну його реєстрації платником ПДВ.
Чи має право підприємець - платник єдиного податку виписувати прибуткові касові ордери при розрахунках з покупцями?
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі-Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р №637 (зі змінами), підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівки у відповідних книгах обліку.
Однак, згідно з пунктом 4.2 глави 4 Положення підприємці касової книги не ведуть. Відтак підприємці не застосовують у своїй діяльності і прибуткові та видаткові касові ордери.
Для обліку касових операцій нормативно-правовими актами України передбачено ведення підприємцями Книги обліку доходів і витрат. Форму такої книги та порядок її ведення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р №1025. Відповідно до вимог цього наказу фізичні особи – підприємці та самозайняті особи зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснювати записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Згідно з п.15 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р №265/95-ВР суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та /або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91р. № 1023-ХІІ.
Отже, такі платники податків на вимогу покупця надають касовий чек, товарний чек, розрахункову квитанцію, що підтверджує факт продажу товарів.
Яке майно фізичної особи – підприємця не може бути використане як джерело погашення податкового боргу?
Відповідно до п.87.3 ст.87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:
• майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам ( на час дії такої застави), якщо застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;
• майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), на комісію; давальницька сировина, надана для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;
• майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування платнику податків без права їх відчуження;
• кошти кредитів, або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім’я платника податків, але не відкриті;
• майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;
• майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу» від 02.10.92р №2654-ХІІ;
• кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи (фізичної особи – підприємця), що використовуються для виплат заборгованості, з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час працівниками.
Утримання ЄСВ із суми нарахованої орендної плати
Згідно з частиною першою ст. 7 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Договір оренди також є одним із видів цивільно-правових договорів. Проте відносини, що виникають при укладенні договору найму (оренди) (ст. 759 Цивільного кодексу), не мають ознак правовідносин, які регулюють виконання робіт або надання послуг.
Враховуючи викладене, на суми виплат фізичним особам за таким договором єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нараховується. Те саме зазначено в листі N 16534/03-20.
Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві-підприємцю, який застосовує загальну систему оподаткування, орендну плату за договором оренди автомобіля.
Згідно з п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Документом, що підтверджує державну реєстрацію, є виписка з Єдиного державного реєстру (п. 4 ст. 43 Закону про держреєстрацію).
До 07.05.2011 р. (дати набрання чинності Законом N 3205, яким викладено в новій редакції зазначений пункт Закону про держреєстрацію) таким документом було свідоцтво про державну реєстрацію.
Отже, підприємець, державну реєстрацію якого було проведено до 07.05.2011 р., підтверджує факт такої реєстрації копією свідоцтва про державну реєстрацію, після 07.05.2011 р. - копією виписки з Єдиного державного реєстру.
Окрім зазначеного, в обох випадках (підприємця зареєстровано до або після 07.05.2011 р.) державна реєстрація може підтверджуватися витягом з Єдиного державного реєстру (п. 2 ст. 20 Закону про держреєстрацію).
Тому якщо орендодавець надасть орендареві копію виписки з Єдиного державного реєстру, копію свідоцтва про державну реєстрацію чи копію витягу з Єдиного державного реєстру, утримувати ПДФО із суми орендної плати не потрібно. Орендодавець самостійно вирішуватиме питання щодо включення отриманої суми орендної плати до власного оподатковуваного доходу.
Якщо цих документів орендар не отримає, він повинен виконати всі вимоги, покладені на податкового агента, а саме утримати із суми орендної плати ПДФО у загальновстановленому порядку.
Виплачений підприємцем-орендарем підприємцеві-орендодавцеві дохід у вигляді орендної плати слід відобразити у формі N 1ДФ незалежно від того, утримувався з цього доходу податок чи ні (лист N 689/6/23-50/0315). Такий дохід відображається з ознакою доходу "157".
Орендар-підприємець виплачує орендодавцеві-підприємцю, який застосовує спрощену систему оподаткування, орендну плату за договором оренди автомобіля
Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з низки податків і зборів, зокрема з ПДФО в частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані відповідно до норм глави першої розділу XIV Податкового кодексу (п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу).
Статус суб'єкта, який застосовує спрощену систему оподаткування, підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (ст. 299 Податкового кодексу).
Таким чином, якщо орендодавець є підприємцем, який застосовує спрощену систему оподаткування, окрім копій виписки з Єдиного державного реєстру, свідоцтва про державну реєстрацію чи витягу з Єдиного державного реєстру він повинен надати орендареві копію свідоцтва платника єдиного податку.
Якщо такі документи не будуть надані, орендар має утримати із суми орендної плати ПДФО у загальновстановленому порядку.
Виплачений орендодавцеві-підприємцеві, який застосовує спрощену систему оподаткування, дохід у вигляді орендної плати відображається підприємцем-орендарем у формі N 1ДФ з ознакою доходу "157" незалежно від того, утримувався з цього доходу ПДФО чи ні (лист N 689/6/23-50/0315).
Облік витрат на утримання та експлуатацію
Відображення орендної плати й витрат з експлуатації та обслуговування орендованого автомобіля у витратах орендаря-підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування
Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності відповідно до розділу III цього Кодексу.
Підпунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.
Так, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення включаються до складу загальновиробничих витрат (пп. "г" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).
Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання включаються до складу адміністративних витрат (пп. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу).
Те саме стосується основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг: відповідні витрати включаються до складу витрат на збут (пп. "д" пп. 138.10.3 цього пункту).
Як загальновиробничі, так і адміністративні витрати й витрати на збут включаються до складу витрат операційної діяльності згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу. Тому витрати на сплату орендної плати орендар-підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу податкових витрат. На таких самих підставах до витрат підприємця можна віднести витрати на пально-мастильні матеріали, інші експлуатаційні витрати щодо орендованого автомобіля, витрати на заробітну плату з нарахуваннями єдиного внеску водіїв.
Не можна віднести до складу витрат орендаря:
витрати на страхування (автоцивілка, КАСКО) орендованого автомобіля, тому що він не перебуває у складі основних засобів орендаря і не належить до категорії його майна (саме цих вимог необхідно дотримуватися згідно з пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу, щоб витрати зі страхування автомобіля віднести до складу податкових);
витрати на ремонти, інші поліпшення орендованого автомобіля, тому що для фізичної особи - підприємця не передбачено ведення податкового обліку основних засобів, а саме: можливість ведення такого обліку є однією з підстав відносити ремонтні тощо витрати до складу податкових (пункти 146.1, 146.11, 146.12 ст. 146 зазначеного Кодексу).
Зважимо на основне правило податкового обліку приватного підприємця, який застосовує загальну систему оподаткування, наведене в п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу: об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
З наведеної норми доходимо висновку, що, по-перше, доходи та витрати відображаються за касовим методом. Тобто доходи визнаються не в момент їх нарахування, а в момент отримання. Витрати визнаються лише в тому випадку, якщо вони фактично понесені (оплачені), а не тільки нараховані. По-друге, витрати відображають у момент отримання доходу, якого вони стосуються, а не в момент їх оплати.
Відповідно до п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію, тому звітним періодом для підприємця є календарний рік. Таким чином, для визначення чистого доходу такого календарного року беруть отримані за цей рік доходи та витрати, пов'язані з отриманням цього доходу. Якщо дохід отримано в одному звітному році, а пов'язані з цим доходом витрати будуть понесені в наступному році, вони не можуть враховуватися для цілей оподаткування.
Приклад 2. У звітному податковому році підприємець надавав послуги з перевезення вантажів орендованим автомобілем. Сума, яка має бути сплачена замовником за договором, становить 300000 грн. без урахування ПДВ. З них сплачено 250000 грн. За цей самий період підприємцем нараховано витрати (орендна плата, заробітна плата з нарахуваннями водіїв, вартість пально-мастильних матеріалів, інші витрати з обслуговування орендованого автомобіля) на суму 180000 грн. без урахування ПДВ. З них сплачено постачальникам 140000 грн. Чистий оподатковуваний дохід звітного податкового року становить 110000 грн. (250000 - 140000). Не оплачену у звітному податковому році частину послуг з перевезення буде включено до оподатковуваного доходу в тому році, коли її оплатять. Подібним чином вирішується питання і з витратами. Наприклад, якщо в наступному податковому році надійде оплата за надані в минулому році послуги у розмірі 50000 грн. (300000 - 250000), і підприємець оплатить витрати минулого року 40000 грн. (180000 - 140000), то 50000 грн. він включає до оподатковуваного доходу і 40000 грн. - до податкових витрат наступного року.
У випадку зміни податкової адреси або місця провадження діяльності – подайте відповідну заяву
У разі зміни прізвища, імені, по-батькові фізичної особи-підприємця або серії та номера паспорта подається відповідна заява про це протягом місяця з дня виникнення змін.
Платники єдиного податку І та ІІ груп у випадку зміни податкової адреси суб`єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів такої діяльності заяву подають не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Платники єдиного податку ІІІ та V груп у разі зміни податкової адреси суб`єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності разом із заявою подають податкову декларацію за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни.
Зазначені зміни вносяться до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку територіальним органом Міндоходів у день подання платником відповідної заяви.
Порядок видачі та отримання свідоцтва платника єдиного податку визначено ст. 299 Податкового кодексу України.
Підприємці на загальній системі можуть зменшувати суму авансових платежів
Фізичні особи–підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування мають право зменшувати суму авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб всередині року, у разі якщо не вийдуть на запланований рівень доходу.
Зокрема, у разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більш ніж на 20 відсотків порівняно з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у встановлений строк, пропорційно до зменшення суми зазначеного доходу.
Для такого зменшення суми авансового платежу фізична особа– підприємець до настання строку сплати такого авансового платежу подає до територіального органу Міндоходів заяву у довільній формі. Водночас, така заява повинна містити розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.
Нагадуємо, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік, та сплачуються до бюджету – по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).
Відповідна норма визначена пп.177.5.1 п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України.
четвер, 22 Серпня 2013 10:35 | Переглядів: 612