Новини
На передовій життя
…Машина з гостями зупинилася біля подвір'я ювіляра — Івана Артемовича Федіна. Привітати свого наставника, друга і просто хорошу людину з поважним життєвим 85-річним ювілеєм приїхали голова районної ветеранської організації Віктор Живиця, голова міської ради ветеранів Лідія Слободян, депутат районної ради Анатолій Кравець.
Це сьогодні вони займають посади керівників, та й самі вже наставники для молоді. Але кожен з них пам'ятає ті дні, коли разом з Іваном Артемовичем працювали в депутатському активі міста, вирішували нагальні питання, розбудовували рідну Василівку, разом з громадою намагалися зробити її більш сучасною, квітучою. На очах ювіляра сльози. Те, що про нього і досі пам'ятають, приємно тішить серце. До того ж, цього дня до ветерана вже завітав актив квартального комітету, з'їхалася рідня (донька, онучки, правнуки), приходили з подарунком представники районного Товариства Червоного Хреста...
Квіти, подарунки, теплі слова і почесну відзнаку "За заслуги перед громадою" від Василівської міської ради урочисто вручили Івану Артемовичу. А те, що він дійсно служив все життя своїй громаді — факт беззаперечний. 16 років поспіль І.А. Федін виконував обов'язки депутата міської ради. Довгі роки очолював квартальний комітет і навіть сьогодні дає настанови діючому активу вулиці, міста. Йому нині важко збагнути чому жителі не дбають про порядок біля своїх дворів та на прибудинкових територіях? Куди зникли квітучі клумби, які раніше прикрашали наше місто? Адже колись і його рідна Каховська була вулицею зразкового порядку… Байдужість завжди обурювала ветерана. За святковим столом Іван Артемович з блиском у очах згадував, як працювали депутати, очолювані міським головою Євгеном Хомичем Чижом:
— Пам'ятаєте, Лідо Андріївно (звернувся до голови міської організації ветеранів Л.А. Слободян), скільки добрих справ було зроблено! Звісно, всі ми були молодими, енергійними, але ж труднощів було не менше. Василівка у той період активно розбудовувалася, зводилися житлові будинки, дитсадки, міська котельня… А яку алею посадили, як озеленювали місто! Я гордий тим, що мені довелося працювати з хорошими, відданими своїй справі людьми!
Все життя Іван Артемович працював у комунальній сфері на різних підприємствах. Досконало освоїв професії електрика, столяра… Донька жартує, мовляв, немає, мабуть, такої робочої спеціальності, яка була б батькові не під силу. У нього — "золоті руки".
Присутні з цікавістю слухали спогади ветерана, а між тим з рук у руки переходив тоненький пожовклий зошит з надписом: "Рабочая тетрадь депутата городского совета И.А. Федина", яку він, до речі, подарував нинішньому депутату міської ради Павлині Петрівні Панченко. Нині вона очолює їхній 13-й виборчий округ, а тому ветеран щиро ділиться досвідом, вказує на недоліки, радить.
Відкриваємо й читаємо запис від 7 травня 1980 року: "Участвовал в работе внеочередной сессии. Выступал по вопросу подготовки предприятий и коммунального хозяйства к работе в осенне-зимний период". І таких записів — цілий зошит.
Відповідальний у всьому, працелюбний і чесний, людяний і відкритий — таким знають жителі Василівки Івана Артемовича.
Згадуючи минулі роки, ветеран не міг оминути війну. Його фронт був не на передовій під відкритим вогнем. Він вів війну з невидимим і більш підлим ворогом на визволеній території… П'ятнадцятирічним юнаком, разом з однолітками, у 1943 році він прослухав 46-годинний курс по розмінуванню, і з того часу життя розділилося на "до" і "після". День у день на межі життя і смерті їхня бригада мінерів очищала поля Василівського та Михайлівського районів від мін. А перед очима і сьогодні юні, усміхнені обличчя тих товаришів, які так і не повернулися зі свого чергового завдання…
Ветеран живе один. На жаль, давно пішла із життя дорога дружина. Не пожаліла його доля, відібравши рідного сина. А ось донька Людмила з дружною родиною дітей, онуків і правнуків, хоч і живуть не у Василівці, та батька, дідуся не забувають. З вдячністю Іван Артемович говорить про свою помічницю Наталію Левченко із соціальної служби. Вона опікується не лише ним, а ще декількома ветеранами. І на всіх вистачає її доброї посмішки, турботи та уваги.
Ось і цього урочистого дня разом з Людмилою накрили ювіляру святковий стіл.
Шановний Іване Артемовичу! Уклінно дякуємо за Ваше добро і турботу про Василівську громаду. Нехай Вам Господь силу посилає, Божа благодать Вам весь шлях осяває!
Світлана Лобач
п'ятниця, 06 Вересня 2013 16:16 | Переглядів: 614