Новини
Герої Василівщини!
Микола Семенович Лемешко — відомий на всю Україну механізатор колгоспу ім. Ватутіна. Його ланка досягла рекордних врожаїв кукурудзи: сто чотири центнери з гектара! Такого в Україні ще не знали. Серед нагород ветерана (на жаль, вже покійного) орден "Знак Пошани", медаль "За трудовое отличие", орден Леніна, звання Героя Соціалістичної Праці СРСР з врученням другого ордена Леніна і Золотої медалі "Серп і Молот". Головний комітет ВДНГ СРСР нагородив 5 медалями, з яких 4 золотих, одна срібна, отриманих за високі врожаї кукурудзи. Указом Президії Верховної ради УРСР присвоєно почесне звання "Заслужений механізатор сільського господарства УРСР". Микола Семенович Лемешко — лауреат Державної премії СРСР.
Окрім того, що Микола Семенович був зразковим трударем, він завжди знаходив час для своїх рідних. Сусіди і сьогодні згадують, як щиро він любив свою дружину Лідію Михайлівну та двох доньок. На жаль, роки важкої праці дали про себе знати. Лише 67 років прожив Микола Семенович Лемешко. Та родина назавжди пам'ятатиме свого героїчного чоловіка, батька, дідуся. У міській раді ветеранів свято зберігаються спогади його онучки Ксенії Жмак: «Творець достатку — мій дідусь».
Клавдія Петрівна Андрощук — передова доярка колгоспу ім. Ватутіна, за плечима якої 40 років стажу. На грудях сумлінної трудівниці два ордени Леніна (1970 - 3800 кг молока за рік від кожної корови; 1976 — другий орден)), орден Трудового Червоного Прапора, медалі — за високі надої молока.
Сьогодні жінка згадує:
— Чоловік завжди підтримував, допомагав полегшити працю вдома, опікувався домашнім господарством. Нині немає вже його поряд і дуже важко на серці, яке ніяк не хоче змиритися з тим, що залишилася вдовою. Добре, що діти виросли хорошими, самостійними, добропорядними людьми. Як вільна хвилинка, спішать до батьківської хати підтримати, допомогти.
І діти, і невістки, і онуки прагнуть повернути їй хоча б частинку тієї ласки й добра, якими завжди зігрівала їх Клавдія Петрівна.
Сьогодні здоров'я вже бракує: руки крутять, ноги зовсім не служать трудівниці. Її транспорт — інвалідний візок. Та Клавдія Петрівна ніколи не скаржиться, тримається… Радується своїм рідним онукам та правнукам, яких з радістю зустрічає.
Надія Володимирівна Змієвська — передова доярка колгоспу ім. Ватутіна. За високі показники по надоях молока нагороджена орденом Леніна. Серед її нагород і орден Трудового Червоного Прапора. Добилася не тільки 4000-кілограмових надоїв молока від кожної корови, а й щороку одержувала від групи корів по 140-160 тонн молока.
В далекому 1977 р. вперше у житті була обрана депутатом обласної ради, що збагатило змістом її духовне і ідеологічне життя Воно стало цілеспрямованішим і багатограннішим. То ж у 1980 році жителі Василівки і земляки вислови їй високу довіру, обравши шановну Надію Володимирівну кандидатом у депутати Верховної Ради УРСР і одноголосно віддали свої голоси за неї на виборах (1980 по 1985 рр. — депутат Верховної Ради УРСР).
Сьогодні жива легенда трудової слави Надія Змієвська на заслуженому відпочинку, але продовжує трудитися вдома. Любов до своєї професії прищепила і чоловіку, і донці. Вони допомагають їй поратися по господарству, бо ж і нині родина тримає корів. А місцеві жителі давно знають, де придбати екологічно чисте, домашнє молоко і щиро цінують труд цієї сім'ї. Пишаються своїми працьовитими бабусею і дідусем двоє онуків, які посильною працею завжди допомагають дорослим у родині.
Євгеній Іванович Рудаков — родом з Росії та все своє трудове життя віддав нашому місту, району, які стали рідними, де пустив коріння і де заслужив щиру повагу від жителів Василівщини.
У буремні роки війни служив у Військово-Морському Флоті. Звільняв від фашистів Україну й інші держави.
Жителі району запам'ятали Євгенія Івановича як активного громадського діяча, комсомольського активіста початку 60-х років. А пізніше — секретаря райкому партії, голову райвиконкому, керівника Василівської "Райсільгосптехніки". Це при ньому підприємство отримало почесне звання "Колектив комуністичної праці" та щорічно займало на соціалістичних змаганнях призові місця в області.
За високі трудові досягнення Євгеній Іванович нагороджений орденами: "Знак Пошани", "Трудового Червоного Прапору". На жаль, він також вже пішов із життя, та залишив по собі гідні спогади. Таких людей не забувають, їм посмертно вдячні за вагомий внесок у розвиток міста, району.
Ємелян Йосипович Меленчук — педагог, людина з великої літери. Незмінний директор Василівського аграрного технікуму з 1968 по 2005 рік. За неоціненний внесок у розвиток та процвітання технікуму та освітянської галузі йому присвоєно звання Почесного громадянина Василівського району. Серед почесних відзнак — "Відмінник освіти" та орден "Знак Пошани".
Принципіальний, відповідальний, вимогливий, чесний. Спеціаліст вищої категорії, умілий організатор, надійний і щедрий товариш. Таким запам'ятали його ті, хто працював поруч.
Під керівництвом Омельяна Йосиповича студенти постійно брали участь у благоустрої міста. Задля розквіту Василівки працював увесь його трудовий колектив. Внесок цієї людини у розвиток освіти неоціненний. А вдячність і повага сотень його учнів, жителів Василівського району - найкращий тому доказ.
За час керівництва Омельяна Йосиповича аграрний технікум оновився, став більш сучасним закладом з належною науковою базою. Було збудовано нове приміщення, організовано і розширено навчання ряду провідних спеціальностей: правознавство, біржова діяльність, фінанси, організація і технологія переробки м'ясної продукції, ведення фермерського господарства. Місто шанувало Омеляна Йосиповича при житті, пам'ятає і не забуде його і після смерті.
Микола Опанасович Заборжевський — 17-річним юнаком добровільно пішов на фронт. Звільняв населені пункти Кавказу, Білорусі, України, Польщі. Пройшов вогняним тернистим шляхом всю війну. Був тричі поранений. Нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни ІІ ступеню, Червоної Зірки, трьома медалями "За відвагу". У званні майора у 1954 році пішов у відставку. Після закінчення Сімферопольського педінституту працював у Василівці на посадах заввідділу культури, заввідділу освіти, очолював райвиконком, був другим секретарем райкому партії. Микола Опанасович один з перших організував районну раду ветеранів і став першим її головою. Крім бойових нагород у його арсеналі є і трудові: орден "Знак Пошани", медаль Макаренка, Почесний знак Всесоюзної ради ветеранів війни і праці. М. Заборжевський навічно залишиться у пам'яті жителів міста.
Євгенія Аврамівна Кулібаба — жінка, яка присвятила своє трудове життя найважливішій, вічно юній професії гінеколога-акушера. Скільки жінок Василівщини відчули на собі професійну і людяну турботу її теплих, лагідних лікарських рук. Вона дарувала радість материнства, здоров'я, а нерідко і життя.
Вищу освіту здобула Євгенія Аврамівна на Івано-Франківщині і за направленням приїхала у Василівку. Понад 50 років вірно служила білому халату. Кожна пацієнтка відчула на собі її милосердя, професійну допомогу і потрібні слова підтримки. Інколи від лікарів можна почути: "Ми - не Боги". Та багато хто з пацієнток Євгенії Аврамівни можуть їй щиро повторити: "Ви — мій Бог!".
53 роки життя віддано медицині і людям. Тисячі безсонних ночей-чергувань у пологовому будинку, і серце, відкрите людям, як тим, хто звертався по допомогу, так і до колег. Бо дійсно була душею колективу — розуміюча, любляча, безвідмовна.
Ви — гордість нашого району. Нехай щастить Вам, шановна Євгеніє Аврамівно!
Алла Михайлівна Лінчук — берегиня медичної служби. 54 роки своєї трудової діяльності віддала роботі у райлікарні. З них 38 - у гінекологічному відділенні.
Професія медичної сестри особлива. Завжди напоготові, завжди потрібна пацієнтам і не лише у межах лікарні, а й поза нею. Скільки людей звертаються з проханням то тиск виміряти, то укол поставити, то пораду дати… Алла Михайлівна з гордістю несла звання медичного працівника, берегла і множила славу своєї лікарні. Її невтомні руки надавали допомогу тисячам пацієнтів, дарували надію і життя жителям Василівщини. Вдячність і шана від людей — ось головна нагорода її життя. Нехай світлими будуть Ваші дні, Алло Михайлівно, нехай негаразди Вас оминають, а пацієнти добрими словами вітають!
За матеріалами газети «Нова Таврія»
понеділок, 14 Жовтня 2013 16:41 | Переглядів: 882