Новини
Насильство і діти – несумісні!
Емоційне і фізичне насильство у сім’ї – зламане життя дітей, адже призводить до тяжких наслідків на усіх рівнях формування та виховання особистості. Насильство, пережите в дитинстві, часто впливає на все подальше життя, може сприяти формуванню специфічних сімейних відносин…
У більшості дітей, що живуть у сім'ях, в яких важке фізичне покарання, лайка є «методами виховання», або де вони позбавлені тепла й уваги, є наявні ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Злісна, недоброзичлива обстановка формує низьку самооцінку - наслідок ставлення до нього батьків і значущих дорослих.
Маленька дитина - об'єкт відкидання, покарань, погроз, фізичного насильства, - відчуває себе небажаною, ставиться до себе вороже, а це викликає в дитині глибоке почуття провини і сорому за своє існування. Відчуття малоцінності принижує, тому багато таких дітей не противляться насильству над собою. Таким чином, жертва емоційного насильства зростає усвідомлюючи себе поганою і неспроможною у всьому, відтворює вже засвоєні правила поведінки у власному житті, у тому числі, і в спілкуванні зі своїми дітьми.
Тяжкість наслідків насильства у сім'ї залежить від: обставин, пов'язаних з особливостями дитини (вік, рівень розвитку і властивості особистості) і ґвалтівника; від тривалості, частоти і тяжкості насильницьких дій; від реакції оточуючих; заподіяння болю і травми. У різні періоди життя реакція на насильство у дітей та підлітків проявляється по-різному. У віці до 3 років властиві страхи, сплутаність почуттів, порушення сну, втрата апетиту, агресія, страх перед чужими людьми. Дошкільнята переживають психосоматичні симптоми, які виражені в меншому ступені, на перший план виступають емоційні порушення (тривога, боязкість, сплутаність почуттів, вина, безпорадність), порушення поведінки (регрес, агресія). У дітей молодшого шкільного віку спостерігаються амбівалентні почуття по відношенню до дорослих, складності у визначенні сімейних ролей, страх, недовіра до світу. В їхній поведінці відзначаються ізоляція, агресія, мовчазність або несподівана балакучість, порушення сну й апетиту. Такі риси характерні і для дітей 9-13 років.
Підлітки переносять насилля не краще: відчувають відразу, сором, вину, недовіру, сексуальні порушення, невизначеність своєї ролі в сім'ї. Часто вони вдаються до спроб покінчити з життям, тікають з дому, ведуть себе суперечливо.
Для дітей-жертв насильства характерне використання неконструктивних механізмів психологічного захисту, які захищають їх від усвідомлення неприємних почуттів, спогадів і дій. Мета такого захисту полягає в збереженні свого «Я» і зниженні тривоги. Для відторгнення своїх травматичних спогадів жертви насильства використовують заперечення, проекції (перенесення негативних емоцій), ізоляцію почуттів... Вони не в змозі одночасно визнати погані і хороші сторони своїх батьків, тому відчайдушно намагаються зберегти уявлення про «хорошу» маму і тому заперечують факт насильства, коли вона «буває поганою». Це характерно для дітей, які зростають у родині з питущими батьками, або коли останні були позбавлені батьківських прав через насильство та нехтування своїми обов'язками. Незважаючи на свій негативний життєвий досвід: побої, голод, катування з боку батьків, ці діти все одно вважають, що в сім'ї краще, ніж у дитячому будинку.
Шановні батьки, вихователі та вчителі, наші діти як квіти, коли за ними доглядають вони цвітуть і пахнуть, але коли ми за них забуваємо – вони в'януть. Бережіть дітей і пам'ятайте про те, що від нашого і вашого виховання залежить їх майбутнє. Ми повинні виховувати їх не лише словом, а й своїм особистим прикладом.
Шановні діти! Якщо з вами сталася подія, пов'язана з насильством у сім'ї, жорстоке поводження або реальна загроза його вчинення, не мовчіть, звертайтеся особисто до Василівського районного відділу міліції. Ми вам допоможемо.
Володимир Дерев'янко
начальник Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області
четвер, 28 Листопада 2013 08:31 | Переглядів: 640