Новини
УВАГА СЕРЦЕ ЗІГРІЛА!
Ветерани… Скільки болю й гордості викликає це слово. Вони пережили те, чого не варто пізнавати іншим. Страх смерті, сирітство, голод, холод, неволя не зламали бойового духу цих сильних, до нестями закоханих у життя людей. Потрапивши у чіпкі обійми військових дій, ці юнаки та дівчата відразу ж подорослішали, й підступна сивина вже тоді почала проблискувати срібними павутинками у їх волоссі.
Пройшло багато десятиліть, вже старенькими ці герої з болем у серці і сльозами на очах згадують ті страшні роки. Багато чиї нитки життя, на жаль, вже обірвалися, але тим, кому пощастило до цього часу радувати дітей та онуків, дуже приємною залишається увага та доброта оточуючих.
Минулого вівторка голова ветеранської організації Василівки Лідія Слободян від імені міського голови Сергія Лобинцева привітала інваліда війни Ніну Кушнір із 90-річчям.
Маленька, втомлена бабуся радо зустріла гостей. Не стримуючи сльози, вона привітно посміхалася, радіючи тому, що її не забуто, не залишено на самоті з довгими та тяжкими спогадами прожитих років. Нелегкі випробування випали на її долю. Молодість дівчини обірвала жахлива Велика Вітчизняна війна: Ніну Євдокимівну відправили до Німеччини, у м. Нойдорф, де вона пізнала усю жорстокість світу. Близько року пропрацювала вона там, а звільнившись, пішки дісталася до пересильного пункту, далі — до Відня. Лише через рік дівчина опинилася на Батьківщині.
Нестримним щастям стало для неї опинитися серед своїх. У Василівці працювала у лікарні, потім — у сільгосптехніці. А після виходу на заслужений відпочинок увесь свій час присвятила рідним.
Маючи чарівний голос, пісні у виконанні Ніни Кушнір не раз радували серця оточуючих. Страшні переломні роки війни залишили незгладимий слід у душі жінки, та не змогли вони стерти любові до ближніх. Нині волонтерська група Василівського професійного ліцею та тепла турбота дочки Галини гріють серце ветерана.
У четвер свій 90 день народження відсвяткував і колишній фронтовик Сергій Житков. Привітали його зі святом так само багато людей: Лідія Слободян, голова районної ради інвалідів ВВВ Андрій Воскобойник, керівник апарату міської ради Андрій Дашковський, який нагородив ювіляра Почесною подякою міського голови, родичі та дружелюбні сусіди. Сергія Пилиповича надзвичайно розчулила така увага.
Родом з Приазовського району, у перші роки війни юнака евакуювали на Урал, звідки його й було мобілізовано до армії. Отримав бойове хрещення на Курсько-Орловській дузі, потрапив до другої Далекосхідної стрілецької дивізії. Зв'язківцем-артилеристом пройшов усю Білорусію, а після тяжкого поранення у Кенігсбергзі довго лікувався. Велику перемогу святкував у госпіталі у Ярославлі. Нагороджений орденами і медалями.
Сергій Пилипович — вольовий, мудрий, справжній патріот своєї Вітчизни. Із задоволенням та тугою розповідає про своє важке військове життя, про мирні роки й фельдшерсько-акушерську роботу у Василівській лікарні, про любов до музики. Усе його життя сповнене яскравих спалахів, гірких поразок і тріумфальних перемог.
Фронтовики, ветерани, воїни, патріоти… Як тільки не називають наших визволителів. Вони пройшли і вогонь, і воду, і війну, і мирне життя, пережили і біль, і щастя... Із сивиною у волоссі, смутком у очах та надією у серці ці люди своєю кров'ю здобули перемогу у Другій світовій війні. Саме завдяки їм ми маємо чисте небо над головою. Забути їх, викреслити з пам'яті їх подвиги буде фатальною помилкою.
Згадайте про своїх стареньких бабусь та дідусів, пригорніть до скронь їх руки і поцілуйте сиву голову. Просто так, без зайвих слів… Для них — це найбільше щастя.
Анна СЛАСТІНА,
студентка Бердянського педагогічного університету
вівторок, 08 Квітня 2014 15:50 | Переглядів: 599