Новини
Цінніше за діаманти…
І дійсно, що може бути цінніше, ніж щирі почуття між подружжям, які вдається пронести через все життя. Погодьтеся, не кожен з нас може похвалитися тим, що його рідні відзначили "золоте" весілля. А що вже й говорити про "діамантове", коли разом і у горі, і в радості 60 років. Саме стільки прожили у міцному шлюбі Віра Яківна та Яків Тимофійович Попови з Василівки.
Їхні почуття спалахнули у далекому 1954 році. Молодий і статний Яків після армійської служби повернувся у рідну Ворошиловградську область. Звідти за направленням приїхав у Запорізький край працювати механіком у Василівську ПМК-29.
Як часто буває, молодят звів щасливий випадок. Якось Яків прийшов до районної лікарні провідати захворілого друга. І саме там перед очима постала вродлива, молода медсестра, яка відразу запала юнаку в серце. Невдовзі Яків і Віра познайомилися ближче, а згодом і побралися.
— Гучного весілля у нас не було, — згадує Яків Тимофійович. — Так, невеличка святкова вечеря, і все. Але ми були щасливими. Через рік народилася наша донечка Людмила, а ще через декілька років син Олександр. Разом будували дім, ростили дітей, працювали. Сьогодні, згадуючи наше подружнє життя, у пам'яті спливають різні приємні моменти: сімейні свята, трудові досягнення, спілкування з друзями, гордість за успіхи дітей, народження онуків… Це історія, написана нашою сім'єю, яку ми з дружиною цінуємо і пишаємося. І я вдячний долі, що закинула мене колись у цей козацький край і звела з такою чудовою жінкою.
За плечима Якова Тимофійовича і Віри Яківни довгий трудовий шлях. У них на двох 115 років стажу. Віра Яківна 56 років віддала медицині, а Яків Тимофійович трудився цілих 59 років, з яких найдовше (25) — водієм у автопарку, згодом працював майстром у Василівському профтехучилищі, а потім механізатором у водоканалі.
Все своє життя подружжя підтримувало один одного. У цій любові і злагоді виросли діти, які перенесли найкращі сімейні традиції вже у власні родини. Дідусь з бабусею — гідний приклад для онуків, адже прожили таке непросте життя і зберегли щирі почуття, міцніші і цінніші за будь-які діаманти.
12 травня Яків Тимофійович та Віра Яківна Попови знову сядуть за весільний стіл разом із своїми люблячими і вдячними нащадками. І будуть у центрі уваги. Бо вони знову, нехай і на один день, як 60 років тому, стануть молодятами. Що власне для закоханих сердець — як один місяць. Медовий місяць.
До цього подружнього ювілею додасться ще одне традиційне сімейне свято — День Перемоги. Для наших "молодят" воно особливе, адже їм самим довелося пережити війну. Яків Тимофійович разом зі старшими сестрами навіть допомагав пораненим бійцям у військовому санітарному потязі. Вони були медсестрами, а тоді ще юному хлопцеві доводилося виконувати найрізноманітнішу роботу: прати бинти, прибирати, носити воду, годувати безпомічних солдат… Але це було не менш важливо. Кожен наближав перемогу як міг, власними силами і зі щирим прагненням — якнайшвидше розбити ворога.
Шановні Яків Тимофі-йович та Віра Яківна! Щиро вітаємо вас з цією діамантовою датою подружнього життя! Ви обранці Божі, тому що не всім Господь дарує таке довге і щасливе життя — 60 років у шлюбі. Ваш шлях не був усіяний квітами, ви розділили з країною всі труднощі, але при цьому зберегли свою любов, дітей та онуків. У вас справді золоті серця, золотий розум і золоті руки. Вітаємо вас з діамантовим ювілеєм і бажаємо, щоб ваше подальше життя було таким же світлим!
Світлана Лобач
вівторок, 06 Травня 2014 14:43 | Переглядів: 505