Новини
Спілкування поколінь в Кам᾿янському.
Зустрічі з ветеранами проходять завжди хвилююче. Вже традиційним напередодні Дня Перемоги стало таке спілкування поколінь — ветеранів та учнівської молоді і у Кам’янській ЗОШ. Цьогорік школярі разом з ветеранами продовжили традицію, яку започаткували попередні випускники школи, і у шкільному березовому гаю посадили "берізки пам’яті". Чому саме берези?
Та тому, що це дерево здавна вважається в народі оберегом і символізує відродження, чистоту, святість, красу, а ще — звістку, тугу, печаль… Водночас береза символізує смерть і воскресіння. У придбанні 15 молодих саджанців посприяв керівник Василівського лісового господарства Олександр Карташов, за що колектив вчителів і учнів закладу йому щиро вдячний. Тепер березовий гайок щодня нагадуватиме юним вихованцям школи не лише про випускників, а й про героїв-захисників.
На урочистій частині свята діти вітали ветеранів піснями та віршами. Відеослайди з листами фронтовиків, знімки воєнних часів створювали особливо зворушливу атмосферу.
Запрошені на зустріч ветерани — учасники війни Андрій Ілліч Зоценко та його дружина Галина Олександрівна поділилися спогадами. Подружжя на Василівщину приїхало не так давно — на схилі років діти вирішили забрати батьків до себе. А більшу частину життя родина Зоценків прожила на Одещині.
Цікаво було послухати, як Галина Олександрівна розповідала про свого батька. Їй самій у 1941-му було лише 11 років. В сім’ї зростало ще четверо дітей, та коли почалася війна, вся тяжкість лягла на тендітні материнські плечі, адже батько пішов боронити рідну землю. Він був командиром партизанського загону на Чернігівщині, разом із побратимами вів підривну диверсійну роботу проти німецьких окупантів. На жаль, йому так і не судилося більше обійняти дружину та діток, адже фашисти заарештували його і спалили живцем…
Андрій Ілліч сам воював (він 1924-го року народження). У 1941-му йому виповнилося 17. А вже за рік юнак пішов на фронт, війну пройшов до кінця. Груди ветерана прикрашають ордени: "Вітчизняної війни І ступеню" та "За мужність", медалі "За відвагу" та "За перемогу над Німеччиною". Андрій Ілліч має два поранення, останнє з яких отримав наприкінці війни, то ж щасливу звістку про перемогу зустрів у госпіталі.
У міцному шлюбі подружжя живе вже 62 роки. Виховали трьох доньок, які подарували їм семеро онуків та шість правнуків. За плечима ветеранів насичене трудове життя, цікаві роки роботи у школі (обидва були вчителями).
Щирі і теплі слова подяки прозвучали і від голови Кам’янської ветеранської організації Тамари Іванівни Беспальченко. Від імені ветеранської громади вона подякувала учням за те, що вшановують пам’ять воїнів-визволителів, вивчають історію своєї країни, побажала ветеранам і молодому поколінню міцного здоров’я і не менш міцного миру у всьому світі.
Завершилася зустріч святковим чаюванням, на якому, до речі, Галина Олександрівна полонила всіх присутніх чарівним виконанням відомої української пісні "Степом, степом…". Виявляється, у молоді літа вона була постійною учасницею й переможницею різних вокальних конкурсів та фестивалів. Не втратила свого пісенного хисту жінка і до сьогодні. Та чи може бути по-іншому? Адже це покоління, яке звикло з піснею будувати, підніматися у бій і просто йти по життю.
середа, 14 Травня 2014 08:54 | Переглядів: 462