Новини
«І живуть у пам’яті народу Його вірні дочки і сини…»
Напередодні Дня Перемоги та Дня пам'яті і примирення голова районної ради Денис Калінін разом із заступником голови РДА Василем Зайцевим та головою районної ради ветеранів Віктором Живицею завітали додому до учасників бойових дій, вручивши їм разом із щирими побажаннями ще й продуктові набори. На сьогодні у Василівському районі залишилося лише 78 ветеранів-фронтовиків, які пройшли дорогами Великої Вітчизняної війни.
На жаль, роки беруть своє і більшість з наших визволителів вже потребують сторонньої допомоги. Але священний День Перемоги кожен з них чекає з особливим хвилюванням. І, незважаючи на поважний вік, вони і нині в деталях згадують ту довгоочікувану мить, коли почули звістку про Перемогу.
Керівництво району побувало практично у кожній територіальній громаді і разом з головами місцевих та ветеранських рад відвідали тих ветеранів, які в силу свого здоров’я вже не в змозі побувати на урочистостях з нагоди 9 Травня. Учасникам бойових дій гості вручили продуктові набори і щиро дякували за їхній життєвий подвиг і на фронтах Великої Вітчизняної і у післявоєнний час.
Сльози радості виступили на очах найстаршої жінки с. Кам’янське Олександри Іванівни Безуглої, яка цьогорік святкуватиме свою 93-ю річницю. Вже традиційно керівники району разом з головою сільради Олександром Золотаренком та головою місцевої ветеранської організації Тамарою Беспальченко вітають її з Днем Перемоги, адже за плечима цієї жінки бойовий шлях від Сталінграду до Берліну. Вісімнадцятирічна телефоністка забезпечувала зв’язок між бойовими підрозділами і штабом, що дозволяло вчасно доставляти солдатам боєприпаси та продукти харчування. Дещо пізніше дівчину перевели служити санінструктором, і знову на ці юні, тендітні плечі лягала відповідальність за життя її побратимів, яких неодноразово рятувала з-під куль.
Перемогу Олександра Іванівна зустріла у Берліні, пройшовши визвольний шлях через Україну, Білорусь, Литву, Польщу, Чехословаччину.
Нині груди ветерана, до речі, підполковника запасу, прикрашають заслужені бойові нагороди: ордени Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеню, «За мужність», а також медалі: «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», медаль Жукова…
І хоча говорять, що війна справа не жіноча, ми вкотре переконуємося, що наші жінки-ветерани боролися з ворогом на рівні з чоловіками.
Гостинно зустрічав гостей і житель с. Кам’янське Василь Филимонович Довженко.
Не так давно ветеран відзначив свій 90-річний ювілей. На жаль, його очі вже нічого не бачать, але Василь Филимонович не втрачає оптимізму і бадьорості духу. Зустрічав керівників району та сільради щиро і навіть розважив гуморескою. Маючи за плечима поважний вік, пройшовши горнила війни, коли вушні перепонки лопалися від вибухів артилерійських гармат, Василь Филимонович і до сьогодні зберіг гарну пам’ять і ще дивує декламуванням віршів і приказок. По всьому видно, що ця людина не звикла схиляти голову перед труднощами, які загартовували його характер змолоду.
У 1943-му, тільки-но виповнилося 17 років Василь Филимонович був мобілізований військово-польовим військкоматом на армійську службу. Своє бойове хрещення прийняв у боях на першому Білоруському фронті і вже до кінця війни гідно змагався із загарбниками на різних лініях оборони. Василь Филимонович був водієм . Його війна була за «баранкою» полуторки і саме від нього залежало збереження бойового майна, яке доводилося перевозити під ворожими обстрілами. А звістку про перемогу зустрів на Ельбі.
У П’ятихатській сільраді разом з сільським головою Людмилою Величко заїхали до жителя с. Павлівка Василя Івановича Астаніна.
Навіть через десятки років старі рани знову і знову турбують ветерана (в момент нашого приїзду від нього саме виходили медпрацівниці). Але Василь Іванович не падає духом:
— Учора побував на солдатському привалі, який влаштовували у нас в селі для ветеранів і дітей війни. Душевно посиділи, поспілкувалися — з порогу говорить ветеран. — Ось тільки фронтове поранення знову не дає спокою. Та нічого, лікуємо, наші сільські медсестрички постійно роблять мені перев’язки, слідкують, щоб не було ускладнень.
Як і більшість його ровесників, Василь Іванович заступив на армійську службу у 17 років, у 1943 році, після визволення Василівщини від німців. Юнак був зачислений у піхотні війська, отримав кулемет і відразу у бій. Саме так, без довгих настанов і навчань, вони оволодівали військовою майстерністю. У 1944-му, на околицях Одеси був поранений. Далі — госпіталь. А після одужання — знову у бій за визволення Румунії, Угорщини, Австрії...
Ветеран згадує, якими довгими і безперервними були залпи артилерії, коли прийшла звістка про Перемогу. Одні обіймалися, цілувалися, інші плакали, адже втратили вже багатьох рідних, друзів і навіть цілі сім’ї… Ці емоції неможливо передати. Згадуючи саме цю мить, голос Василя Івановича затремтів.
Серед найдорожчих бойових нагород ветерана — медаль «За відвагу», орден Вітчизняної війни І ступеню і ряд ювілейних відзнак.
Щиро зраділи увазі з боку представників влади і у родині Дядів з с. Малі Щербаки. Василь Гаврилович та Світлана Миколаївна разом вже 60 років! І День Перемоги для всієї сім’ї це надзвичайна подія, адже глава сім’ї — фронтовик. Про нелегкий бойовий шлях ветерана свідчать відзнаки Василя Гавриловича — орден Слави ІІІ ступеня, орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, орден «За мужність». Їх він отримав, коли гнали фашистів через Угорщину та Австрію.
У Лугівській сільраді відвідали 96-річну Дарію Гордіївну Михайленко, яка нині живе із своїм сином, і на жаль, вже втратила зір. На долю жінки випали нелегкі роки. Вона пройшла всю війну від початку до кінця, зустрівши звістку про Перемогу у Празі. Освоївши правила регулювання у військовій обстановці, Дарія Гордіївна служила регулювальницею і спрямовувала рух транспорту на поворотах, перехрестях. Як справжній солдат вона швидко навчилася ще й добре стріляти, користуватися гранатами, адже без цього на фронті ніяк. Бойові нагороди свідчать про мужність і стійкість цієї сильної духом жінки. Кожен pік з великою радістю вона зустрічає День Перемоги і згадує свою славну бойову молодість.
Побували цього дня голова райради і заступник голови РДА і у селах Верхня Криниця та Тополине, де зустрілися з учасниками бойових дій Миколою Васильовичем Борисенком, Олексієм Гнатовичем Литвином (с. Верхня Криниця), Василем Миколайовичем Панченком, Петром Назаровичем Плюйком (с. Тополине). Кожна зустріч подарувала неймовірні враження, адже навіть через стільки років наші ветерани пам’ятають війну, немов це було учора… Це надзвичайно щиро і не може залишати байдужим нікого.
— День Перемоги — дійсно святий день. Він завжди викликає почуття світлої радості, безмежної гордості за наш народ та гіркий сум водночас, — відзначив голова районної ради Денис Калінін. — Знаючи, якою великою ціною завойовано нашу Перемогу, я схиляю голову перед священною пам’ятттю загиблих і від душі зичу усім нашим захисникам і дітям війни міцного здоров’я, добра та благополуччя, довгих літ щасливого та мирного життя. Зі святом вас, шановні фронтовики, дорогі ветерани!
P.S. Керівники району, міських, сільських, селищної рад, разом з головами ветеранських організацій цими днями відвідають майже 30 учасників бойових дій у різних населених пунктах району. Вдома побували саме у тих, хто вже не в змозі самостійно рухатися або далеко виходити з двору. Зрозуміло, що всі свідки Великої Вітчизняної війни сьогодні вже у віці. Тож напередодні Дня Перемоги та Дня пам'яті і примирення ніхто з ветеранів не буде забутим. А солдатські привали та святкові заходи вкотре об’єднають усі покоління.
Світлана Лобач
четвер, 05 Травня 2016 10:46 | Переглядів: 532