Новини
Героям партизанського руху – вічна слава!
22 вересня на державному рівні Україна відзначила День партизанської слави. Свято встановлено "...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їх пам'яті..." згідно з Указом Президента України "Про День партизанської слави" від 30 жовтня 2001 року. Завідувач сектору з охорони культурної спадщини КЗ "Василівський Центр культури і дозвілля" ВРР Маріанна Ібрагімова розповіла:
—... Патріотичний рух розгорнувся на території України, окупованої фашистською Німеччиною, з самого початку Великої Вітчизняної війни. У перший рік війни дії партизанів і підпільників мали неорганізований характер, бракувало підготовлених командних кадрів і фахівців. Але коли у травні 1942 року були створені Центральний штаб партизанського руху та його Український штаб, ситуація змінилася: масова робота серед населення, яку проводили підпільні партійні організації, співпраця з вже існуючими партизанськими загонами робили патріотичний рух в тилу ворога могутнім і героїчним.
День партизанської слави України покликаний висловити всенародну повагу до всіх захисників Батьківщини, які в роки Великої Вітчизняної війни боролися за свободу і мир в глибокому тилу. Партизани нерідко працювали в оточенні ворожих військ, при цьому не шкодуючи власного життя і не знаючи страху.
У період війни налічувалося близько 6200 партизанських угруповань та загонів. В них служили майже мільйон солдат. Ці невидимі війська, як і інші підрозділи Червоної Армії, понесли великі людські втрати під час боротьби з гітлерівським військом. Але внесок партизанських формувань в загальну перемогу людства над фашизмом просто неоціненний. І День партизанської слави України — лише мала частина того, що може зробити сучасне покоління для людей, які колись належали до партизанських загонів.
Після жовтня 1941 року, коли фашисти окупували Василівський район, патріоти села Златопіль організували у плавнях партизанські загони, завдавали відчутних ударів по ворогу, здійснювали диверсії на залізниці. Активно діяли загони Олександра Дяченка, Івана Гостищева, Олексія Яценка, диверсійна група Івана Панкова та підпільна молодіжна група в селі Приморське. З фашистськими окупантами боролись цілими сім'ями. Герасим Гаврилович та Ганна Олексіївна Гречки були господарями явочної квартири у Златополі, а у плавнях партизанили їхні сини. І батьки, і їхні чотири сини нагороджені медалями «За бойові заслуги».
У тилу боролись за визволення рідної землі Василина Гаврилівна Охріменко, Іван Мусійович Семеренко, Петро Антонович Фокін.
Більше 100 підпільників і партизанів були закатовані. За період окупації знищено понад 400 мешканців району, 2780 василівців вивезені на каторжні роботи до Німеччини.
Не можна не згадати жінку, ім'ям якої названа вулиця с. Златопіль — Ольгу Кирилівну Швачку. Ніхто вже не порахує, скільки кілометрів плавнями та степами довелось пройти Ользі, виконуючи доручення командира партизанського загону. Пришиб, Запоріжжя, Михайлівка, Василівка — і на кожному кілометрі на неї чатувала смерть. Обережна була, та не вбереглась. Її схопили фашисти. Три тижні протримали заарештовану в Балках. Весь час били, катували. А вона мовчала. Ціною зради могла врятувати собі життя, але свідомо пішла на муки і смерть.
Традиційно вшанував визволителів Василівський край. Вранці у Златополі біля меморіалу загиблим воїнам зібралося багато людей. На мітинг пам’яті прийшли представники всіх поколінь — від учнів, вчителів і батьків до сивочолих ветеранів з нагородами на грудях.
Мітинг відкрив сільський голова Віталій Брик, який зі словами вдячності звернувся до ветеранів, до людей, які на собі відчули всю тяжкість війни і дорогою ціною заплатили за перемогу над ворогом. А партизанський рух на Василівщині, як і по всій Україні, на всіх окупованих ворогом територіях став тим каталізатором, який прискорив день капітуляції німецько-фашистських загарбників.
З вітальними словами до присутніх звернулися голова райради Сергій Джуган, голова райдержадміністрації Сергій Грачов, районний військовий комісар Сергій Білодід, голова Василівської міської ветеранської організації Лідія Слободян, голова районної ради ветеранів Віктор Живиця. Вони щиро дякували ветеранам і тим, кого вже немає серед нас, за їхню мужність, стійкість. Учні Скельківської середньої школи присвятили учасникам мітингу вірші про Велику Вітчизняну, а місцевий поет Василь Лукашенко читав свої літературні поетичні твори.
— Пройдуть роки, та святий обов’язок кожного покоління — пам’ятати тих, хто звільнив світ від фашистів, хто ціною свого життя дарував нам свободу і мир, — наголосив у своєму виступі Сергій Грачов. — Дякуємо вам, дорогі ветерани, за той неоціненний внесок у Перемогу, за те, що не шкодували себе і свого здоров'я, доклали багато зусиль задля світлого майбутнього нашої Вітчизни. Що тепер ми, ваші сини й онуки, можемо стояти перед Вами й дарувати Вам квіти.
— Дякуємо і тим, хто не дожив до сьогоднішнього дня, хто не пожалів себе і склав голову заради своєї рідної держави, — продовжив Сергій Джуган. — Низький уклін вам, шановні захисники Вітчизни. Ми пам'ятаємо ваші заслуги і високо цінуємо їх.
Ми дякуємо кожному з ветеранів за їх подвиг, за те, що вони вчать нас бути справжніми патріотами. Міцного здоров'я та довгих літ життя. За те, що вистояли і відвоювали Батьківщину.
Пом'янули полеглих хвилиною мовчання та трикратним залпом.
Одразу після мітингу-пошани у Златополі, в Дніпрорудному відбулося перепоховання останків воїнів, які були знайдені пошуковим загоном "Витязь". Девіз загону — "Війна не закінчена, поки не похований останній солдат". Під цим гаслом і пройшло перепоховання у Дніпрорудному.
У заході взяли участь ветерани Великої Вітчизняної війни, школярі, керівники підприємств і організацій міста, громадськість. На мітингу виступили керівники району, міський голова Дніпрорудного Євгеній Матвєєв. Панахиду відслужили місцеві священики. Після цього урочисто запалили вогонь на могилі загиблих та вшанували їх хвилиною мовчання. А на могилу лягли квіти й вінки.
Скажу й про те, що з початку перепоховання почався дощ, який не закінчився, поки останки загиблих воїнів не перепоховали. Небо немов оплакувало ті події і тих людей, хто віддав життя за визволення рідної землі.
Тих, хто вижив у цьому пеклі на ім’я Війна, з кожним днем стає все менше. Давайте цінувати кожен мить їхнього життя.
Наш обов'язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам'ятати про усіх, хто кував Велику Перемогу!
Данил БЕЗРУКОВ
понеділок, 24 Вересня 2012 11:08 | Переглядів: 1355